Зінич О. В. Пластичність у балетній музиці М.Равеля (в аспекті взаємодії мистецтв).

У дисертації вперше феномен пластичності розглянуто в єдності проявів його іманентних властивостей у просторових, просторово-часових мистецтвах і музиці, що дозволило систематизувати напрямки в трактуванні сутності пластичності, які склалися в різних сферах знань, і запропонувати авторське визначення пластичності і пластики в музиці. У дисертаційному дослідженні також вперше сформульовані два універсальні принципи пластичності – “статуарний” і “динамічний”, що надало можливість створити типологію пластичності в музиці, виділити три різних типи вираження пластичності. Вперше – в аспекті специфіки перетворення пластичності в музиці – проаналізовано балети “Аделаїда, або Мова Квітів”, “Сон Флоріни”, “Вальс”, “Болеро”, окремі номери з опери-балету “Дитя і чари”, а також інші твори композитора, не призначені для хореографічного втілення.