Слюсар Н. О. Структурно-функціональні особливості драматургійних текстів.

Об'єкт - є мова української драматургії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Мета - системний опис мови драми як роду художньої літератури. Методи - описовий, зіставний, кількісний. Специфіка драматичного жанру проаналізована в проекції на мовні особливості творів інших літературних родів - епосу та поезії. У дисертації встановлено лінгво-структурні особливості складників драматургійного тексту - діалогу та монологу. Об'єктом аналізу дисертації був також авторський монолог, що присутній у драмі у вигляді ремарки. Визначено особливу, відсутню в інших літературних родах функцію власного імені персонажа. Це імена дійових осіб (власні та їх еквіваленти), що виконують функцію авторизації реплік у діалогічному текстовому масиві. Тобто встановлено специфічну роль власного імені в тексті твору як компонента інфраструктури речення. У процесі аналізу визначались індивідуальні особливості творчої манери І.К.Карпенка-Карого, М.Л.Кропивницького та М.П.Старицького у використанні мовних засобів як основи драматургійного тексту. Визначено опорні вербально-конструктивні ознаки, що характеризують драматургійний текст як особливий вид словесно-художнього мистецтва. Сфера - навчальний процес.