Мухамед Р. М. Ишемія міокарду у хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію

Дисертація присвячена вивченню провідних патогенетичних механізмів та факторів, які сприяють розвитку ішемії міокарда у хворих на ГКМП та опрацюванню схем медикаментозної антиішемічної терапії. Обстежено 60 хворих на ГКМП, 20 хворих на есенціальну гіпертензію, ускладенну розвитком гіпертензивного серця та 20 осіб без клініко-інструментальних ознак захворювання серця.Встановлена висока розповсюдженість ішемії міокарда у хворих на ГКМП, тяжкість якої суттєво не залежала від ступеню виразності гіпертрофії,її локалізації,гемодинамічного варіанта захворювання, показників діастолічної функції, а корелювала з показниками варіабельності серцевого ритму, частотою серцевих скорочень та хвилинним об'ємом серця.Доведено, що у хворих на ГКМП значно знижена ВРС, як за рахунок парасимпатичного, так і симпатичного компонента, при цьому зберігається превалювання останнього.Показано, що ГКМП притаманні значні порушення тромбоцитарного гемостазу зі зростанням АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів і пригнічення адреналін-індукованої, комбінована терапія аспірином та локреном сприяє нормалізації змін.Встановлено, що бета-блокатор локрен забезпечує антиішемічний ефект у 73% хворих на ГКМП, проте при проведенні антиішемічної терапії слід уникати значного уповільнення серцевих скорочень: це супроводжується погіршенням стану хворого і поглибленням ішемії міокарда.