Кварацхелія Т. М. Діагностична та прогностична значущість індоламінів у недоношених новонароджених

Дисертація присвячена вивченню значущості індоламінів у ранній діагностиці і прогнозі важких уражень ЦНС. У динаміці раннього неонатального періоду обстежено 128 недоношених новонароджених, із них 34 дітей склали групу з ГІУ ЦНС, 30 - групу зі СПТ, 30 - з ВУІ, в групу померлих увійшли 14 новонароджених. Групу порівняння склали 20 недоношених новонароджених із гладким перебігом раннього неонатального періоду.Вивчено особливості перебігу ненатальної адаптації недоношених новонароджених, проаналізовано анамнез матерів. Виявлені нейросонографічні особливості ураження мозку: при спінальній пологовій травмі - наявність набряку стовбура мозку, при внутрішньоутробній інфекції - субепендимальні кисти. Вивчено показники рівня індоламінів у крові в недоношених новонароджених із гладким періодом адаптації в ранньому неонатальному періоді. Визначено основні діагностичні та прогностичні критерії змін концентрації індоламінів у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС різного генезу в ранньому неонатальномуперіоді. Обґрунтована доцільність використання рівня пуринових основ при народженні у недоношених новонароджених з метою діагностики характеру перенесеної гіпоксії. Запропоновано новий патогенетичний обґрунтований підхід до діагностики стану гематоенцефалічного бар'єра у недоношених новонароджених з тяжким ураженням ЦНС у ранньому неонатальном періоді. Виявлено морфологічні особливості епіфізу мозку у недоношених новонароджених, що вмерли внаслідок важкого гіпоксичного ураження мозку, і проведено клініко-біохімічні зіставлення.