Божко М. М. Шляхи покращення та прогнозування ефективності медикаментозного лікування хворих на неускладнену доброякісну гіперплазію передміхурової залози

Вперше вивчено лікувальний патоморфоз тканини гіперплазованої простати, створено і застосовано алгоритм диференційованого підходу до лікування 215 хворих на неускладнену ДГПЗ препаратами омнік, кардура, проскар, омнік і проскар та ди-намічного спостереження (контрольна група - 32 хворих) з урахуванням комплексної оцінки інфравезикальної обструкції, анатомо-функціонального стану сечових шляхів, супутніх захворювань, гістологічної будови простати та її об'єму. Встановлено, що усі препарати призводять до вірогідного зменшення питомої частки залозистого компо-нента в тканині простати. На основі динаміки змін клініко-уродинамічних та сонографічних показників здій-снена порівняльна оцінка ефективності цих варіантів лікування хворих на неускладне-ну ДГПЗ протягом року. Встановлено, що при динамічному спостереженні відзначалось збільшення сумарного балу за шкалою I-PSS, об'єму залишкової сечі, зменшення Qmax, Qave, урофлоурометричного індексу. Клінічний ефект від застосування омніка, кардури чи проскара майжеоднаковий, але час його настання різний. При лікуванні омніком або кардурою ці пока-зники значно поліпшуються через 3 місяці, а потім покращуються незначно. При лікуванні проскаром вони поліпшуються поступово. У разі комбінованого лікування омніком і проскаром поліпшення настає не тільки раніше, а й виражене більш істотно. Вперше розраховані математичні моделі для клініко-уродинамічних та соногра-фічних показників, за допомогою яких можна зробити прогноз стану хворого на неускладнену ДГПЗ в разі медикаментозного лікування або динамічного спостереження.