Дудюк Л. П. Проблема становлення особистості в російській автобіографічній прозі початку ХХ століття (В.Короленко і М.Горький)

Дисертація присвячена дослідженню проблеми становлення особистості в художніх автобі-ографіях "Історія мого сучасника" В.Короленка та "Дитинство", "В людях", "Мої університети" М.Горького, письменників, що належали до різних літературних течій та різних ідейних напрямів. При аналізі творів виявлено, що автобіографічний принцип зображення має свої засоби творення характеру, духовного світу особистості: ретроспективність, тенденційний відбір фактів із життя автора, самоспостереження та самоаналіз. На підставі порівняння моральних принципів автобіог-рафічних героїв зроблено висновок, що В.Короленко створив гармонійний образ сучасника, гума-нізм його має загальнолюдський характер, сенс його життя полягає в служінні народу. Герой М.Горького намагався творити добро, але в його характері переважає емоційне світосприйняття і він не зміг знайти відповіді на питання: "Для чого жити і що є народ?" М.Горький - послідовник класового розуміння гуманізму, і його революційність мала трагічний наслідок. М.Горький в стат-ті "Разрушение личности" (1909) засудив індивідуаліста, герой трилогії Олексій - особистість са-ме такого типу. Письменник декларував ідею служити народу, носієм якої був "сучасник" В.Короленка, але Пєшков таким стати не зміг. Ключові слова: художня автобіографія, особистість, самоспостереження, самоаналіз, сере-довище.