Скиба Н. Г. Активні фразеотворчі процеси в українській публіцистичній і художній прозі кінця ХХ - початку ХХІ століть

У дисертаційному дослідженні здійснено функціонально-стилістичний аналіз фразеологічних одиниць в українській публіцистичній і художній прозі кін. ХХ - поч. ХХІ ст. За основу взято визначення явища фразеотворення як вторинної фразеологізації, синхронічної динаміки фразеологічного складу мови. Зміст поняття активні фразеотворчі процеси випливає з самої сутності семантичної структури фразеологізму - цілісності номінації при компонентній нарізнооформленості, а також функціонально-стилістичного чинника, і трактується як оновлення, перетворення фразеологізмів шляхом модифікації готових фразеологічних моделей через нарощення, скорочення, субституцію у контекстуальних умовах, що свідчить про функціональну гнучкість ФО. У дисертації запропоновано розмежування активних фразеотворчих процесів, які можна об'єднати у два типи - інтенсивні й екстенсивні. Висвітлено основні мовні та позамовні чинники, що сприяють динамізації якісних і кількісних змін фразеологічного фонду української мови. Виявлено й доведено тіснийзв'язок між динамікою суспільного життя та її відбиттям у мові, зокрема у фразеологічній підсистемі, яка найоперетивніше реагує на позамовні чинники. Проаналізовано продуктивні джерела поповнення фразеологічного складу сучасної української мови. Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеологічне значення, фразеотворення, активні фразеотворчі процеси, структурно-семантичні трансформації фразеологізмів, неофразеологізм, субстандартна фразеологія.