Бринь Т. М. Ars nova: вимір та раціоналізація музичного часопростору.

В дисертації розглянуто проблему виміру музичного часопростору в епоху Ars nova на матеріалі музично-теоретичних трактатів, музичної творчості Філіпа де Вітрі, Гійома де Машо, композиторів ars subtilior та ін. Завдання дослідження полягають у виявленні основних музичних часопросторових координат і векторів, у визначенні методологічної основи та критеріїв для встановлення понятійності часу у контексті наукової та художньої думки зазначеної епохи. Феномен часопростору Середньовіччя розглядається з огляду на зміни в суспільній свідомості, в художніх пріоритетах. В роботі пропонується ідея тотальної прорахованості мистецького часопростору через мензуру та пропорційність як основи формування багатовимірності конструкцій та основного принципу музичної форми як процесу, як самодостатнього цілого. Виведено панівні принципи пропорційності на базі мотетів, ліричних композицій, Меси Нотр-Дам.