Бражнік Л. М. Процеси освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII століття.

Об'єкт дослідження - німецька та російська онімія. Мета роботи полягає у виявленні фонетичних, морфологічних і структурних особливостей адаптації німецької топонімної лексики у російській мові XVIII ст. Методи - контекстний аналіз, порівняльно-зіставний аналіз, синхронічне студіювання й опис. Дослідження процесів освоєння німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. дозволило зробити такі висновки: фонетична адаптація іншомовних онімів у мові-реципієнті виявлялася в існуванні значної кількості їхніх фонетичних варіантів. Варіантність німецької топонімної лексики в російській мові залежала від ряду факторів: від усного та письмового джерел їх запозичення, від впливу фонетики мовної системи, яка приймає, та діалектних особливостей німецької мови. На фонетичному мовному рівні німецькі топоніми засвоювалися за трьома моделями: 1) графічною, 2) фонетичною, 3) фонографічною. При функціонувані значної кількості варіантів проходив також процесс морфологічної адаптації німецьких топонімів. Визначальними факторами при їх граматичному оформленні були як характер фонетичної передачі фіналей німецьких онімів, так і закони топонімної системи російської мови, що виявлялися у пристосуванні німецьких географічних назв до норм граматики мови-реципієнта. Особливість структурної адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. полягає в прагненні зберегти своєрідність іншомовних онімів. На їх структурне освоєння значно вплинула типологічна конвергентність німецького та російського топоніміконів. У дослідженні адаптація німецьких топонімів розглядається як комплексний процес, в якому всі мовні рівні взаємопов'язані та взаємозумовлені. Сфера - навчальний процес.