Сацька С. В. Реактанти гострої фази за нейропатичної виразки у хворих на цукровий діабет 2 типу

Дисертаційна робота присвячена вивченню характеру перебігу гострофазної реакції хворих на ЦД 2 типу при формуванні та впродовж консервативного лікування нейропатичної виразки для окреслення доцільності її модуляції в плані підвищення ефективності терапевтичних заходів. Встановлено, що розвиток діабетичної нейропатичної виразки пов’язано з тривалістю ЦД 2 типу, ступенем порушення метаболізму глюкози та наявністю діабетичної нейропатії. Діабет без даного ускладнення супроводжується ознаками вторинного імунодефіциту і хронічного стресу, підвищенням у периферичній крові вмісту фібриногену, пригніченням фібринолітичної активності і зменшенням концентрації сироваткового альбуміну.У осіб з нейропатичною виразкою відбувається подальше збільшення кількості фібриногену (Р<0,05) без помітних змін фібринолізу та вмісту альбуміну. Додатково у хворих з запаленням зареєстровано достовірне посилення активності системи комплементу та збільшення концентрації СРБ (Р<0,05). У випадках позитивного ефекту консервативного лікування відбувається регресія гострофазної реакції, показники якої нормалізуються уже за 10-15 діб до повного загоювання виразкового процесу. За відсутності терапевтичного ефекту характер гострофазної реакції у хворих лишається практично незмінним. Постулюється, що активація синтезу реактантів гострої фази, насамперед фібриногену та білків, що пригнічують фібриноліз, певною мірою відповідальна за хронічний перебіг запалення і неможливість його нормальної репарації за нейропатичної виразки у хворих на ЦД 2 типу. Зроблено висновок про доцільність визначення зазначених маркерів гострої фази як для моніторингу перебігу запалення, так і для своєчасного прогнозування ефективності консервативної терапії діабетичної нейропатичної виразки.