Миленко В. Д. Пікареска в російській прозі 20-30-х років ХХ століття: генезис, проблематика, поетика

У дисертації досліджуються генезис, проблематика та поетика російської пікарески 1920-1930-х років. Еволюція жанру простежується на матеріалі російських шахрайських повістей та шахрайських романів XVII-ХIХ сторіч, а також пікарески радянського періоду, представленої як досить дослідженими вітчизняною наукою ("Мастер и Маргарита" М. Булгакова, дилогія І. Ільфа та Є. Петрова, "Похождения Невзорова, или Ибикус" О. Толстого), так і мало вивченими шахрайськими творами 1920-1930-х років (оповідання, повісті та романи Арк. Аверченка, Ю. Берзіна, М. Булгакова, Арк. Бухова, І. Еренбурга, Вс. Іванова, М. Ройзмана, Свена (І. Кремльова)). У роботі простежено історію наукового вивчення жанрів шахрайської повісті та шахрайського роману, уточнено термін "пікареска" в його історичному й теоретичному аспектах, представлено періодизацію функціонування пікарески в російській авантюрній прозі ХХ сторіччя, проаналізовано причини кризи жанру наприкінці 20-х - на початку 30-х років. На матеріалі радянської пікарескирозглянуто ключові моменти жанрової трансформації, охарактеризовано новаторскі риси жанрового конфлікту, встановлено типологію героїв радянської шахрайської прози та виявлено конкретно-історичні типи.