Об'єкт дослідження: хронічна серцева недостатність у хворих з постінфарктним кардіосклерозом і методи корекції її проявів. Мета дослідження: удосконалити методи діагностики та підвищити якість лікування хворих з постінфарктним кардіосклерозом на амбулаторному етапі реабілітації на підставі визначення структурно-функціональних змін міокарда та оцінки впливу різних блокаторів бета-адренергічних рецепторів (метопролола, атенолола, карведілола, бісопролола і бетаксолола) на особливості перебігу ХСН у таких хворих. Методи дослідження: загальноклінічні, біохімічні, інструментальні (електрокардіографічний, ехокардіографічний, холтеровське моніторування). Теоретичні і практичні результати: виявлені особливості клінічного перебігу, характер, роль та ступінь структурно-функціональних та електрофізіологічних порушень лівого шлуночка серця при постінфарктному кардіосклерозі під впливом терапії бета-адреноблокаторами дозволили оптимізувати тактику лікування даного контингенту хворих. Розроблено прогностичні критерії перебігу захворювання в амбулаторних пацієнтів після перенесеного ІМ. Запропоновано використання оцінки типу ремоделювання міокарда лівого шлуночка серця та типу його дисфункції у хворих з постінфарктним кардіосклерозом з метою об’єктивізації важкості стану пацієнтів та подальшого контролю ефективності лікування. Патогенетично доведена доцільність використання карведілолу, бісопрололу, бетаксололу та мето-прололу для більш суттєвого покращення морфо-функціональних і гемодинамічних параметрів та електрофізіологічних властивостей міокарда для таких хворих. Новизна: встановлено, що у хворих з постінфарктним кардіосклерозом на ранніх етапах виникала концентрична гіпертрофія лівого шлуночка, яку з погіршенням функціонального класу ХСН заміняла ексцентрична гіпертрофія. Доведено, що за умов нормальної геометрії чи концентричної гіпертрофії ЛШ серця створюються підстави для виникнення діастолічного варіанту серцевої недостатності. При ексцентричній гіпертрофії міокарда до діастолічної дисфункції приєднується систолічна. Підтверджена доцільність використання бета-адреноблокаторів у пацієнтів з ФВ >40% в умовах амбулаторної реабілітації. Встановлено, що ефективність різних бета-адреноблокаторів неоднакова. Уперше доведено, що найбільш сприятливо на клінічні прояви захворювання, показники структурно-функціональних змін міокарду ЛШ та виживаємість хворих ІХС після перенесеного ІМ зі збереженою ФВ впливають карведілол, бісопролол та бетаксолол, порівняно у меншому ступені – метопрололу тартрат. Ефективність атенололу виявилась значно нижчою. ефектів статинів, таких, як протизапальний та ендотелій протекторний, які розвиваються вже через 14 днів терапії симвастатином. Уперше продемонстро-вана антиішемічна ефективність симвастатину за результатами тредміл-тесту через місяць терапії, яка, певно, обумовлена плеотропними ефектами симвастатину (нормалізація функції ендотелію, протизапальні ефекти). Ступінь упровадження: одержані автором результати досліджень впроваджені в роботу терапевтичних відділень і відділень відновлювального лікування міської поліклініки №26, міської поліклініки №17, міської поліклініки №8 м. Харкова. Внаслідок впровадження підвищилась якість лікування та диспансерного нагляду хворих після перенесеного інфаркту міокарда. Сфера використання: медицина, кардіологія.
