Кондрацька І. М. Стан чутливості тканин до інсуліну у хворих з порушенням толерантності до глюкози та цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією

Об'єкт дослідження: чутливість тканин до інсуліну Мета дослідження: охарактеризувати стан чутливості тканин до інсуліну у хворих з порушенням толерантності до глюкози (ПТГ) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) з артеріальною гіпертензією (АГ), а також метаболічним синдромом (МС) та оптимізувати лікування цих хворих Методи дослідження і апаратура: клінічні, антропометричні, біохімічні, радіоімунні, імуноферментні, статистичні; автоматичні аналізатори Livia та Bayer-express 560, Beckman EIA/RIA Gamma5500B, Stat Fax 303+. Теоретичні та практичні результати: виявлено, що наявність АГ поглиблює прояви інсулінорезистентності (ІР) при ПТГ/ЦД2. Зниження чутливості тканин до інсуліну в групі нормоглікемічних хворих з АГ свідчить про спільність патогенетичних ланок розвитку інсулінорезистентності та АГ. Показано, що наявність МС характеризується більш виразною ІР на фоні більш значних порушень вуглеводного та ліпідного обміну, ніж у хворих без повного кластеру МС та здорових осіб. МС супроводжується підвищеннямконцентрації ІЛ-6, що свідчить про активацію системи прозапальних цитокінів. Показано, що за наявності порушень вуглеводного обміну для оцінки стану чутливості тканин до інсуліну інформативним є індекс НОМА, тоді як при артеріальній гіпертензії більш інформативними індексами є QUICKI та Matsuda. В роботі доказана можливість застосування агоніста імідазолінових рецепторів моксонідину в лікуванні хворих на ЦД2 та МС, що сприяє нормалізації показників артеріального тиску та поліпшенню чутливості тканин до інсуліну. Новітність: вперше виявлена найбільш виразна ІР у хворих з ПТГ/ ЦД2 в поєднанні з АГ без впливу медикаментозних препаратів. Виявлено зменшення ІР та зниження рівня прозапального цитокіну ІЛ-6 у хворих з МС під впливом антигіпертензивної монотерапії агоністом імідазолінових рецепторів моксонідином. Ступінь упровадження: результати впроваджені в практику діагностики та лікування хворих з АГ, МС та ЦД2. Галузь використання: ендокринологія, кардіологія, терапія.