Пасічник С. М. Порівняльна оцінка ефективності різних методів лікування хворих на рак передміхурової залози, ускладнений гострою затримкою сечі.

У дисертації проаналізовано перебіг різних стадій РПЗ у 715 пацієнтів. Причому в 663 пацієнтів РПЗ був ускладнений ГЗС.Визначено, що найбільш оптимальним та науково обґрунтованим терміном застосування уретрального катетера у хворих на РПЗ, ускладнений ГЗС, є три місяці від моменту встановлення. Застосування уретрального катетера більше трьох місяців є недоцільним через низький відсоток (2,31%) позитивного ефекту, значне збільшення інфекційних ускладнень та зниження якості життя пацієнтів (QOL) на 1 бал. Проведено аналіз результатів лікування раку простати, ускладненого ГЗС, з допомогою ТУРП та її модифікацій і вироблено покази та протипокази до застосування різних методів лікування РПЗ, ускладненого ГЗС. Встановлено, що застосування ендохірургічного лікування РПЗ, ускладненого ГЗС, не впливає на прогресію процесу, підвищення канцерспецифічної смертності.В результаті проведеного динамічного спостереження у пацієнтів всіх трьох груп, незалежно від методу лікування ГЗС, спостерігалось наростання суб'єктивної симптоматики за шкалою IPPS на 10%, зменшення Qmax на 11% та Qave на 12%. В групі пацієнтів, яким було виконано ТУРП, ТУІП, ТУВП та ТУВРП з попереднім проведенням неоад'ювантної терапії протягом 6 місяців спостереження після проведених оперативних втручань, ми відзначили недостовірне (p>0,05) незначне зменшення Qmax відповідно після ТУРП з 18,82 до 18,47 мл/сек, в групі ТУВП - з 18,22 до 18,19 мл/сек і незначне збільшення в групі ТУІП з 17,94 до 18,18 мл/сек та в групі ТУВРП з 16,35 до 19,87 31 мл/сек. Розроблено алгоритм лікування РПЗ, ускладненого ГЗС.