Ворова Т. П. Дилогія Вс. Соловйова "Волхвы" та "Великий розенкрейцер" у соціокультурному контексті епохи.

Об'єкт дослідження: дилогія Вс. Соловйова "Волхвы" та "Великий розенкрейцер". Мета дослідження полягає у вивченні художньої своєрідності дилогії Вс. Соловйова на тлі соціокультурного контексту епохи. Теоретико-методологічна основа роботи: залучено новітні досягнення літературознавства у поєднанні з методологією інших гуманітарних дисциплін, зокрема, когнітивний, герменевтичний, порівняльний також використано прийоми традиційного літературознавчого аналізу, що включає елементи описовості, біографізму, історико-культурних коментарів. У дисертації досліджуються романи маловідомого російського письменника Х1Х ст. Вс. Соловйова. Вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено спробу аналізу дилогії названого автора у руслі жанрових традицій й новаторства, в єдності художніх особливостей дилогії та філософських і езотеричних учень у соціокультурному контексті 1880-х рр. Подається періодизація літературної творчості Вс. Соловйова; аналізуються творчі стосунки письменника з О. Блаватською й Вол. Соловйовим як процеси взаємотяжіння і дистанціювання. Одночасно простежується зворотний зв'язок, що унаочнює вплив творчості Вс. Соловйова на певні літературні процеси, зокрема виникнення й розвиток символістського напрямку. Аналізуються філософська основа романів і введені у дилогію моделі духовної еволюції особистості, засновані на філософських доктринах сучасників письменника - філософів Вол. Соловйова та Ф. Ніцше. Показано засоби втілення й оформлення зазначених моделей у художньому світі романів, а також їх інтегрування в містичне вчення таємного ордену; вивчено питання про можливі джерела дилогії, символіку назв романів, способи введення біографічного матеріалу, а також вплив російської філософської прози Х1Х ст. на поетику творів Вс. Соловйова. При аналізі роману "Волхвы" акцент зроблено на системі персонажів твору як художньому втіленні філософської концепції світу письменника, а другий роман дилогії - "Великий розенкрейцер" - розглянуто як спробу реалізації в його поетиці символістського принципу. розробці вузівських лекційних курсів і підготовці спецсемінарів з історії російської літератури кінця Х1Х-початку ХХ ст., при написанні курсових та дипломних робіт, а також як допоміжне джерело з витлумачення й інтерпретації езотеричної символіки, що використовується у творчості російських символістів.