Шум О. Ю. Проблема гуманізму в публіцистиці М. Горького 1920-х - 1930-х років.

У дисертації всебічно досліджено концепцію революційного гуманізму М. Горького, що знайшла найбільш яскраве втілення в публіцистиці письменника 1930-х років і мала могутній вплив на всю літературу соцреалізму. У роботі простежується доля поняття "соціальний ідеалізм", який за радянських часів витісняє правда "керівної ідеї" - "пролетарський гуманізм". Представлено типологію центрального поняття публіцистики М. Горького 1920-1930-х років - "маленької, але величної людини" ("пробуджена особистість" - соціалістичний лідер - майбутня Людина людства), показано його внутрішню суперечність. Розглянуто трансформацію в М. Горького традиційних для російської літератури типів "маленької" і "зайвої людини" відповідно в "маленьку, але величну" і "непотрібну людину". Виокремлюються ідейні рівні опозиції "стихія/культура", що є підгунтям поняття "вічна революційність". Зіставлення горьківської "вічної революційності" з аналогічною ідеєю І. Франка і теорією "перманентної революції" Л. Троцького демонструє утопізм горьківської концепції і водночас її притаманність певному періоду творчості письменника. У роботі охарактеризовано нову духовність як віросповідальну систему, що грунтується на понятті "керівна ідея" і підкріплена науково-технічними чудесами. Показано, що носієм і творцем "нової духовності" є колектив - спільність людей, згуртована передовою "організуючою ідеєю". Колективізм трактується у М. Горького як провідний принцип життя і розповсюджується на всі види людської діяльності, включаючи художню творчість.