Костіцька І. О. Клініко–патогенетичне обґрунтування використання біфтопу та епадолу в комплексному лікуванні хворих на цукровий діабет 2 типу

Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування симбіотику біфтопу та гіполіпідемічного препарату епадолу при наявності стеатогепатозу у хворих на ЦД 2 типу. На підставі обстеження 123 хворих на ЦД 2 типу встановлено, що розвиток стеатогепатозу пов’язаний з тривалістю ЦД, ступенем абдомінального ожиріння, оскільки внаслідок посиленого ліполізу вісцерального жиру підвищується продукція ВЖК, які сприяють розвитку ліпотоксичності та дисліпідемії. Виявлено достовірний зв’язок між активацією процесів ПОЛ і порушенням жирового та вуглеводного обмінів. Внаслідок прогресування інсулінорезистентності на печінковому рівні погіршується перебіг основного захворювання. Встановлено, що рівень багатофункціонального гормону жирової тканини – лептину залежить від вмісту ВЖК, ТГ та ХС ЛПНГ, що є основою розладів регуляції метаболізму ліпідів, розвитку стеатогепатозу печінки. Додатково у хворих із вираженим ступенем абдомінального ожиріння зареєстроване достовірне підвищення рівня кортизолу сироватки крові, якийінтенсифікує процеси ліполізу і опосередковано впливає на порушення функціональних змін печінки у хворих на ЦД 2 типу. Доведена доцільність використання базової терапії з включенням симбіотику біфтопу та омега–3 поліненасичених жирних кислот (епадолу) в комплексній терапії хворих на цукровий діабет 2 типу з наявністю стеатогепатозу для кращої компенсації вуглеводного та жирового обмінів.