Об’єкт дослідження: процес управління власним капіталом машинобудівного підприємства; мета роботи: подальший розвиток теоретичних положень і методичного забезпечення щодо управління процесом росту власного капіталу на машинобудівних підприємствах в умовах ринкової економіки; методика дослідження та апаратура: теоретичне узагальнення, аналіз і синтез; багатовимірний статистичний аналіз (кластерний, факторний, багатофакторний регресійний аналіз, канонічна кореляція); системний підхід; метод побудови узагальнюючого таксономічного показника; статистичні та графічні; теоретичні та практичні результати: вперше: розроблено й обґрунтовано комплексну технологію взаємоузгодженого управління ростом власного капіталу машинобудівного підприємства за двома об'єктами – активами й джерелами формування, що включає такі етапи: оцінка факторів росту власного капіталу, визначення й аналіз рівнів використання активів і джерел, позиціювання підприємства в матриці результатів управління власним капіталом за стадіями його життєдіяльності, оптимізація обсягів активів і джерел з метою отримання максимуму чистого прибутку. На відміну від існуючих підходів управління власним капіталом комплексна технологія враховує взаємозалежність активів і джерел формування з метою їх росту; удосконалено: розподіл сукупності функцій власного капіталу, які є пріоритетними для його росту, за двома групами відносно активів і джерел формування. До першої групи віднесено виробничу функцію і функцію захисту, до другої – функцію формування капіталу, фінансування й резервну; класифікацію росту власного капіталу підприємства за додатковою теоретично обґрунтованою і практично значущою ознакою «економічне походження», за якою передбачається існування таких окремих типів росту: ріст активів, ріст джерел формування власного капіталу, ріст активів і джерел формування власного капіталу підприємства, яка дозволяє приймати управлінські рішення щодо росту кожного з об’єктів управління власним капіталом; методичний підхід до оцінювання результатів управління власнимкапіталом машинобудівних підприємств, особливістю якого є перехід від простору його елементарних ознак до скороченого простору методами факторного аналізу та канонічної кореляції за двома об’єктами управління – активами і джерелами формування власного капіталу на основі розбудови узагальнюючих таксономічних показників, які характеризують рівні їх використання; матрицю результатів управління власним капіталом машинобудівних підприємств, відмінністю якої є її побудова за двома узагальнюючими показниками використання активів і джерел формування власного капіталу, що уможливлює розгляд їх станів за квадрантами, які характеризують стадії життєдіяльності суб’єктів господарювання; дістали подальший розвиток: підхід до формування оптимальної структури власного капіталу машинобудівного підприємства за допомогою методів лінійного програмування, особливість якого полягає в урахуванні залежностей між частками оборотних і необоротних активів, а також між власними, залученими і позиковими джерелами формування власного капіталу з метою максимізації чистого прибутку відповідно до основних стадій життєдіяльності підприємства; практичне значення отриманих результатів полягає в тому, впроваджено у практичну діяльність машинобудівних підприємств, а саме: ДП «Харківський радіозавод «ПРОТОН» (довідка про практичне використання результатів № 006
