Поліщук Д. В. Використання аутоартеріальних трансплантатів для прямої реваскуляризації міокарда

Дисертація присвячена вивченню особливостей атеросклеротичного ураження аутоартеріальних трансплантатів у хворих на ішемічну хворобу серця та вибору найбільш оптимального утоартеріального трансплантата для прямої реваскуляризації міокарда, направленого на поліпшення результатів лікування. Найбільш переважним аутоартеріальним трансплантатом є внутрішня грудна артерія, оскільки пошкодження її стенозуючим атеросклерозом склало 16,7 % випадків. Стенозуючий атеросклероз в правій шлунково-сальниковій артерії виявлений в 63,6 % випадків, а в променевій артерії - в 58,1 %. Запропоновано два способи виділення внутрішньої грудної артерії в прошарку з оточуючих тканин - електротермічний і ультразвуковий. Розроблені параметри оптимальної потужності енергії, що подається на тканини при їх розсіченні та коагуляції. Встановлена оптимальна товщина оточуючого прошарка з паравазальної клітковини, м'язів, супроводжуючих вен та лімфатичних протоків. У найближчому післяопераційному періоді посередньою ознакою задовільногофункціонування мамарокоронарного анастомоза є парадоксальне скорочення міжшлуночкової перегородки, зареєстроване нами у 92 % пацієнтів. Повторне ангіографічне дослідження показало, що в терміни до 10 років після операції прохідним мамарокоронарний анастомоз був у 90 % хворих. Віддалені результати хірургічного лікування ішемічної хвороби серця значно залежали від прогресування атеросклерозу в нативному коронарному руслі. Робота є новим внеском у вирішення наукової задачі вибору найбільш оптимального аутоартеріального трансплантата для прямої реваскуляризації міокарда.