Гогаєва О. К. Періопераційне ведення пацієнтів з коморбідністю та високим ризиком в кардіохірургії ішемічної хвороби.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню періопераційного ведення пацієнтів з коморбідністю та високим ризиком в кардіохірургії ішемічної хвороби серця (ІХС). Це є перша вітчизняна наукова робота, в рамках якої проведений деталізований аналіз кардіохірургічних втручань, перебігу періопераційного періоду у хворих на ІХС з високим ризиком та коморбідністю, науково обґрунтовані стратегії їх ведення та розроблені алгоритми дій. Встановлено, що хворі на ІХС з високим ризиком мають високий індекс коморбідності, який в середньому становив 5,7±1,7. Виявлено найбільш ефективну прогностичну шкалу в кардіохірургії ІХС та встановлено, що шкали необхідні для передопераційної стратифікації ризику та розуміння вихідної важкості стану пацієнта. Доведено негативний вплив штучного кровообігу (ШК) на перебіг післяопераційного періоду при порівнянні даних пацієнтів ІІ та І групи за тривалістю ШВЛ (p=0,0386), виникненням ГСН (р=0,0002), ГПН (p=0,0249), рівнем гемотрансфузій (p<0,0001). Також доведено вплив коморбідних станів на виникнення: ФП (p=0,1667), ГПМК (р=0,2542), ТІА (р=0,5030), внутрішньогоспітальної пневмонії (p=0,9000) та інфекції рани груднини (р=0,3720). Визначено, що післяопераційне ГПН частіше виникало у пацієнтів з ЦД 2-го типу (р=0,0109), а серед інтраопераційних доведено значення виконання операцій в умовах ШК (р=0,0333), з використанням кардіоплегії (р=0,0164), більш тривалого часу операції (р=0,0007) та більший рівень крововтрати (р=0,0001). Доведено негативний вплив подагричного артриту у виникненні післяопераційних пароксизмів ФП (p=0,0072), пневмонії – 6,6 проти 1,5% без подагри (р=0,0538), виразки гастродуоденальної ділянки (6,66 проти 0,3%, р=0,0003), інфекції рани грудини (р=0,0538) відповідно.