Марченко А. М. Марченко А. М. Паризький текст у прозі письменників молодшого покоління російської еміграції першої хвилі.

В роботі стверджується, що центром для паризького тексту досліджуваних творів виступає міф про Париж як втілення духовної свободи, пов'язаний із внутрішнім світом героїв. Повсякденний Париж сприймається як замкнений простір, текст якого структурується визначеним діапазоном загальноміських міфологем (місто-океан, місто-жінка, місто-театр). Література молодшого покоління розширює перелік топосів паризького тексту (пансіон, мансарда, монпарнаська кав'ярня, російське кабаре) та засобів їх репрезентації, а також породжує специфічні типи героїв (російський монпарно, жебрак, фланер). Доведено, що образ Парижа в прозі Г. Газданова, Б. Поплавського, В. Яновського детально відтворено у площині метафізичної проблематики (подорож Парижем як шлях у простір "душевного міста" - занурення в самого себе), а сам паризький текст виступає універсальним засобом концепіювання екзистенційної картини світу, що представлена в творчості молодшого покоління крізь призму образів міської цивілізації.