Ветрова М. В. Проза Бориса Зайцева: спадщина Срібного віку й духовний реалізм

На прикладі прози Б. Зайцева в дисертації детально досліджено одну з найактуальніших проблем історії емігрантської літератури - взаємодію в ній ідей Срібного віку із принципово новим явищем духовного реалізму, що спирається на традиції святоотцівської й давньоруської літератур, а також на досвід російської класики. У роботі розглядається ставлення Б. Зайцева до панівних ідей Срібного віку. Автором систематизовано ознаки імпресіоністичної манери письменника. Простежено еволюцію Зайцева від пантеїзму й неореалізму до православ'я й духовного реалізму. У дисертації досліджено досвід реконструкції церковних жанрів у прозі Зайцева, простежено вплив агіографічного канону на всіх рівнях оповіді. Автор роботи доводить, що нові художні принципи Зайцева (авторське самоприменшення, поліфонізм, звуження сфери психологізму) - прояв не жанрової специфіки, а цілісного творчого методу, оскільки виявляються у творах різних жанрів - у романах, в белетризованих біографіях.