Дьяченко П. А. Клініко-патогенетичні особливості і оптимізація терапії у хворих на хронічний гепатит С

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 - інфекційні хвороби. - ДУ "Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України", Київ, 2009. Дисертація присвячена вивченню механізмів патогенезу хронічного гепатиту С і шляхів оптимізації терапії хворих на ХГС. Доведено, що хронічна HCV-інфекція тісно зв'язана з порушенням балансу регуляторних цитокінів, яке виникає внаслідок слабкої й неефективної відповіді вірусспецифічного клону Th1 лімфоцитів, що в свою чергу, обумовлено низкою обставин, серед яких інфекція й ураження найважливіших імуноцитів першої ланки імунної відповіді, продукція вірусом інгібіторів диференціювання наївних Т лімфоцитів, пригнічення апоптозу інфікованих клітин та його стимуляція у відношенні ефекторів імунної відповіді, формування численних квазивидів у того ж самого пацієнта, що приводить до виснаження імунної системи й анергії. Показано, що при ХГС підвищується експресія цитокінів обох клонів Т-хелперів.Хронічна інфекція викликає підвищення сироваткової концентрації основних прозапальних цитокінів IЛ-1, ФНП та ІЛ-6. Стимуляція мононуклеарів периферійної крові (МПК) вірусспецифічними антигенами приводила лише до незначного підвищення синтезу основних цитокінів in vitro, що свідчить про виснаження адаптаційних механізмів імунної відповіді і падіння антивірусної реактивності. Проведений аналіз можливості використання Ронколейкіну для лікування ХГС показав його хорошу переносимість, відсутність серйозних побічних ефектів, порівняно високу противірусну активність. Біохімічна відповідь була досягнута у всіх хворих, які отримували комбіновану терапію (ІФН плюс Ронколейкін), рання вірусологічна відповідь була досягнута у 70 % хворих.