Об’єкт: хірургічне лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта. Мета: покращати результати оперативного лікування поперекового остеохондрозу із застосуванням транспедикулярної фіксації шляхом розробки та клінічного впровадження нових конструктивних рішень. Методи: клінічний, рентгенологічний, метод математичного моделювання, експериментальний, статистичний. Уперше, на основі клінічно-рентгенологічних досліджень, експериментального моделювання на лабораторних тваринах, математичного моделювання із застосуванням методу кінцевих елементів встановлено, що введення транспедикулярних гвинтів у субхондральну зону тіл хребців викликає появу і прогресування дистрофічних і дегенеративних змін краніального суміжного міжхребцевого диска. У роботі вперше розроблено новий параметричний підхід до дослідження впливу параметрів установки та орієнтації фіксаторів на характеристики стабільності і травмованості хребта при математичному, числовому та експериментальному моделюванні реконструктивно-відновлювальних операцій. Побудована параметрична модель біомеханічної системи (хребтові сегменти з фіксатором) дає можливість визначати залежність інтегральних характеристик напружено-деформованого стану від змінюваних параметрів. Розроблено нову розрахунково-експериментальну технологію досліджень для побудови достовірних високоточних розрахункових моделей елементів біомеханічної системи. Розроблено новий поліаксіальний гвинт для транспедикулярної фіксації та рекомендації щодо раціонального вибору змінюваних параметрів елементів фіксації і кріплення у хірургії хребта. Встановлено граничні значення змінених параметрів, при наближенні до яких різко зростає травматичність застосування гвинтів кріплення. Зміна довжини і кутів установки гвинтів кріплення дозволяє враховувати індивідуальні особливості при оперативному лікуванні пацієнтів із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. Уперше в проспективному клініко-рентгенологічному дослідженні показано, що застосування нових наукових знань, розробок і вдосконалення технології транспедикулярної фіксації дозволяє суттєво підвищити ефективність хірургічного лікування дегенеративних захворювань поперекового відділу хребта. А саме, зменшити кількість випадків некоректного проведення гвинтів за рахунок дотримання рекомендацій щодо раціонального вибору змінюваних параметрів елементів фіксації і кріплення (рекомендований кут краніокаудального відхилення гвинта 0° або 5–7°, але не більше 7°, рекомендована відстань від різьбової частини гвинта до верхньої замикальної пластинки та переднього краю тіла хребця ? 5 мм); зменшити травматичність і ризик розвитку трофічних порушень у прилеглих замикальних пластинках та міжхребцевих дисках, виникнення резорбції кісткової тканини навколо гвинтів, послаблення чи перелому елементів конструкції; розроблено новий поліаксіальний гвинт, що дозволяє: зменшити час оперативного втручання, а тим самим і інтраопераційну крововтрату за рахунок полегшення процедури монтування конструкції; уникнути неконтрольованої зміни величини поперекового лордозу і тим самим запобігти розвитку спондилоартрозу від перевантаження в суміжних сегментах; забезпечити коректне проведення гвинтів і надійну фіксацію при гіперлордозі, спондилолістезі, дегенеративному сколіозі. Впровадження у клінічну практиту отриманих нових наукових знань та вдосконаленої технології транспедикулярної фіксації дозволяють суттєво підвищити ефективність хірургічного лікування хворих із дегенеративними захворюваннями поперекового відділу хребта. Нові конструктивні рішення транспедикулярної фіксації впроваджено в клінічну практику Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка АМН України», Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, Хмельницької міської лікарні, Обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» м. Чернівці. Травматологія та ортопедія.
