Юрійчук Л. М. Ендопротезування кульшового суглоба у хворих похилого і старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки.

Дисертація присвячена актуальному питанню: покращенню результатів лікування хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки на основі диференційованого підходу до вибору способу оперативного лікування та удосконаленню методики ендопротезування кульшового суглоба. Проведено аналіз лікування 123 хворих похилого і старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки. Вік хворих на момент отримання травми та проведення хірургічного лікування коливався від 60 до 97 років (в середньому 72,4 роки). Жінок було 84 (68,3 %) і чоловіків - 39 (31,7 %). Пацієнти були розподілені на чотири пропорційні групи за методами лікування: металоостеосинтез кутовою пластиною - 40 хворих, металоостеосинтез фіксатором DHS - 20 хворих, металоостеосинтез гама цвяхом - 20 хворих, тотальне ендопротезування кульшового суглоба з цементною фіксацією компонентів - 43 хворих. Вивчено структурно-функціональний стан проксимального відділу стегнової кістки та стан травмованого кульшового суглоба, що потребував оперативного втручання, на наявність остеоартрозу у всіх оперованих хворих. Проведено порівняльний багатофакторний аналіз ефективності лікування традиційними методами остеосинтезу з тотальним цементним ендопротезуванням кульшового суглоба. Проведено біомеханічні дослідження різних способів фіксації при нестабільних черезвертлюгових переломах стегнової кістки. Біомеханічно обґрунтовано і розроблено показання до застосування ендопротезування у хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки. Багатофакторний кореляційний аналіз лікування показав переваги застосування тотального цементного ендопротезування у хворих похилого та старечого віку з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки при складних багатовідламкових переломах, з ознаками остеоартрозу і остеопорозу.