Лісун Ю. Б. Профілактика та корекція ускладнень, зумовлених внутрішньочеревною гіпертензією в періопераціоному періоді

В роботі на основі проспективного аналізу у 442 хворих під час анестезіологічного забезпечення відзначена висока інформативність методу вимірювання ВЧТ непрямим методом, що дозволило здійснювати ефективний моніторинг у пацієнтів при захворюваннях органів черевної порожнини і заочеревинного простору. Встановлено, що середня величина ВЧТ становить 3 мм рт. ст., вона має прямий кореляційний зв язок з віком пацієнта (r= 0,7) і АТсер., (r=0,69), межами норми ВЧТ є 0,7 4,9 мм рт. ст.. Підвищення ВЧТ на 5 мм рт. ст. зумовлює достовірні зміні ЧСС і КДО, на 10 мм рт. ст. - ЧСС, КДО, ФВ. За різних захворювань органів черевної порожнини виділені пацієнти з вихідним підвищеним ВЧТ, тиском що відповідав середньому значенню, вихідним низьким ВЧТ, вивчено динаміку показника ВЧТ і ПТЧП на етапах лікування. Максимальний вихідний ВЧТ, найбільш виражене його підвищення після операції, найбільша тривалість ВЧГ відзначені у пацієнтів з гігантською післяопераційною грижею черевної стінки. Під впливом компресійної ПП ВЧТ достовірно знижувався, тривалість ВЧГ достовірно зменшувалась. Підвищення ПТЧП недостовірне. Застосування подовженої епідуральної аналгезії зумовлювало підвищення ВЧТ, збільшення тривалості існування ВЧГ без істотного впливу на величину ПТЧП.