У дисертаційній роботі на підставі проведеного комплексного аналізу даних представлено новий напрямок у вирішенні актуальної науково-практичної проблеми для сучасної медичної науки – покращені результати лікування пацієнтів після торакальних операцій шляхом розробки і застосування алгоритму анестезіологічного забезпечення періопераційної профілактики легеневих ускладнень.
На першому етапі виконувалась передопераційна оцінка хворих із захворюваннями грудної порожнини. Головна ціль передопераційної оцінки пацієнтів, яким планується торакальна операція, – це, в першу чергу, виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку післяопераційних ускладнень і запровадження відповідних протоколів профілактики для зменшення ризику їх розвитку.
Доказано, що спірометричний вік легень був пов’язаний із частотою виникнення післяопераційних легеневих ускладнень у пацієнтів, оперованих з приводу захворювань грудної порожнини. Цей параметр заслуговує на увагу як предиктор вірогідності розвитку післяопераційної пневмонії після видалення стравоходу і може допомогти в оцінці стану дихальної функції пацієнтів. Тому в цьому дослідженні ми розробили стандартизовану математичну формулу для визначення відповідного розміру лівобічної двопросвітної трубки для використання в торакальній анестезіології. Статистичний аналіз включав побудову узагальнених моделей множинної лінійної регресії, а п’ять показників були використані як ознаки фактору: стать, зріст, вага, DLMB та вік. Поетапний метод з вхідним порогом p<0,1 та порогом видалення p>0,2 був використаний для вибору факторів, що суттєво стосуються розміру трубки. В результаті відбору було виділено три фактори: стать, зріст і DLMB. Модель лінійної регресії на основі вибраних ознак була адекватною (коефіцієнт детермінації, скоригований R2 = 0,85; значення критерію, F = 361 при р<0,001). Розмір трубки збільшується (p<0,001) на 0,121 на кожен сантиметр росту пацієнта, збільшується (p<0,001) на 7,22 на кожен сантиметр DLMB, для чоловіків більше (p<0,001) на 1,27 при інших рівних умовах.
Рівняння для визначення розміру трубки може бути описане формулою:
Y = 0,121X1 + 7,22X2 + 1,27X3 + 7,1 (1)
де Y – прогнозоване значення розміру трубки, X1 – зріст пацієнта (см), Х2 – DLMB пацієнта (см), X3 – для жінок дорівнює 0 і для чоловіків дорівнює 1.
При використанні методу побудови та аналізу багатофакторних моделей логістичної регресії було виділено 4 основних фактори ризику: метод, стать, вага, ASA. Площа під ROC-кривою становить AUC= 0,72 (95% ВІ 0,65–0,78), що свідчить про середній ступінь вираженості зв’язку методу профілактики ускладнень, статі, ваги, ASA з ризиком виникнення ускладнень. Таким чином, при проведенні багатофакторного аналізу виявлено, що запропонований метод профілактики легеневих ускладнень дозволяє знизити (p=0,001) ризик розвитку, ВШ = 0,27 (95% ВІ 0,13–0,58) у порівнянні з групою контролю (при стандартизації за статтю, вагою, ASA пацієнта).
При проведенні однофакторного аналізу виявлено зв’язок ризику розвитку ускладнень із показниками метод, стать, PаСО2, РаО2. Для групи дослідження ризик розвитку ускладнень є нижчим (p=0,001), ВШ = 0,30 (95% ВІ 0,15–0,61) у порівнянні з групою контролю. Ризик розвитку ускладнень для чоловіків є вищим (p=0,048), ВШ = 2,33 (95% ВІ 1,01–5,37) у порівнянні з жінками. Виявлено зростання (p<0,001) ризику розвитку ускладнень із зростанням показника PаСО2 (p<0,001), ВШ = 1,34 (95% ВІ 1,21–1,49) при зростанні показника на одну одиницю, відповідно. При зростанні ж показника РаО2 ризик розвитку ускладнень знижується (p<0,001): ВШ = 0,96 (95% ВІ 0,94–0,98) – при зростанні показника на одну одиницю. Цей аналіз ще раз підтверджує, що при кращому насиченні крові киснем в періопераційному періоді кількість післяопераційних легеневих ускладнень зменшується і, навпаки, при підвищенні рівня PаСО2 в крові кількість післяопераційних легеневих ускладнень пропорційно збільшується. Таким чином, при проведенні однофакторного аналізу виявлено зв’язок (p=0,001) ризику виникнення легеневих ускладнень з методом періопераційної профілактики.
Головним показником ефективності використання розробленого алгоритму періопераційної профілактики легеневих ускладнень в торакальній анестезіології є кількість цих ускладнень після торакальних операцій. В цьому дослідженні легеневі ускладнення розвинулися у 33 (34,4%) пацієнтів контрольної групи та у 13 (13,5%) пацієнтів групи дослідження, відмінність статистично значима, p=0,001. Це є доказом ефективного періопераційного менеджменту хворих із захворюваннями органів грудної порожнини та показує, що чітке і послідовне використання не складних, інноваційних методів профілактики післяопераційних легеневих ускладнень у торакальних пацієнтів значно знижує кількість цих ускладнень.
Таким чином, застосування пропонованої методики дозволяє знизити (p=0,001) ризик розвитку ускладнення, ВР = 0,39 (95% ВІ 0,22–0,70) у порівнянні з традиційною методикою. Ризик знизився у 2,5 рази
