В дисертаційній роботі доповнена етіологія дихальної недостатності у дітей на основі вивчення функціонування діафрагми, змін гемодинаміки, нутритивного статусу, електролітного обміну та функції центральної нервової системи; встановлені механізми неадекватності спонтанного дихання і причини невдалого відлучення від штучної вентиляції легень та розроблена стратегія відлучення з ціль-орієнтованими технологіями корекції порушень та урахуванням форми дихальної недостатності і в залежності від вікової групи дітей; розв’язано конкретну наукову проблему – покращено результати лікування дітей з дихальною недостатністю, знижено тривалість проведення штучної вентиляції легень та частоту її ускладнень.
Питання проведення ШВЛ та відлучення від неї залишаються актуальним, зважаючи на високу частоту захворювань органів дихання у дітей а також темпи поширення гострої дихальної недостатності внаслідок коронавірусної інфекції. На сьогодні більшість особливостей проведення ШВЛ при захворюваннях системи органів дихання є відомими, надано рекомендації міжнародного рівня на параметри вентиляції, є широкі можливості підбору режимів вентиляції, проте питання про відлучення від ШВЛ є досі актуальним та не вирішеним остаточно.
На даний час відсутні рекомендації щодо принципів проведення діафрагм-протективної ШВЛ у дітей, не сформульовані принципи ціль-орієнтованої корекції нутритивних порушень та усунення тяжких електролітних розладів у пацієнтів з різними формами дихальної недостатності, недостатньо висвітлені проблеми доцільності пролонгованого неінвазивного поглибленого моніторингу гемодинаміки при проведенні ШВЛ.
Мета дослідження полягала у підвищенні ефективності інтенсивної терапії дітей, які потребують респіраторної терапії, при різних формах дихальної недостатності шляхом розробки клініко-фізіологічного обгрунтування процесу відлучення від ШВЛ, зокрема методів діагностики та способів корекції факторів, що призводять до невдалого відлучення.
В основу роботи покладено власний досвід курації 237 пацієнтів віком 1 міс – 18 років. Було проведено відкрите проспективне рандомізоване неінтервенційне контрольоване одноцентрове дослідження. Всіх пацієнтів було розділено на контрольну групу, до якої увійшло 75 хворих, яким проводилася короткотривала ШВЛ під час виконання планових операцій та які були відлучені від ШВЛ одразу після закінчення операції та відновлення фізіологічних функцій організму після анестезії, та пацієнтів з гострою дихальною недостатністю (n=162), що потребували проведення інвазивної конвекційної штучної вентиляції легень через інтубаційну трубку. Пацієнти з дихальною недостатністю, які потребували проведення респіраторної терапії, були розподілені випадковим чином на групу І (83 пацієнти) та отримували традиційний для даного відділення інтенсивної терапії моніторинг та лікування та групу ІІ (79 пацієнтів), котрим у доповнення до традиційного моніторингу та лікування використовувалися запропоновані нами способи моніторингу та алгоритми лікування. В даній роботі було порівняно ефективність стандартного підходу до респіраторної терапії та лікування супутніх порушень та ефективність пропонованих нами доповнень до цього підходу.
Вперше впроваджено в практичну інтенсивну терапію методи рутинного визначення рівня фосфору, магнію та іонізованого кальцію сироватки крові та методики лікування гіпомагніємії та гіпокальціємії і способи профілактики їх подальшого виникнення у дітей з різними формами дихальної недостатності. Доповнено наукові дані про те, як рівень фосфору, магнію та іонізованого кальцію сироватки крові впливають на результати лікування дітей з гострою дихальною недостатністю.
Встановлено достовірне зростання на 17% ударного об’єму крові у пацієнтів з рестриктивними порушеннями в перші 3 дні лікування (p=0,04) та значне (на 41%) зростання хвилинного об’єму в першу добу (p=0,001) з поступовим його зниженням на третю добу (p=0,06). При змішаних (рестриктивних та обструктивних) порушеннях ударний об’єм та ударний індекс були високими та практично не змінювалися впродовж перших 3 днів лікування, а до етапу дослідження d7 знижувалися на 11%, порівняно з етапом дослідження d1 (p=0,12), що супроводжувалося поступовим зниженням хвилинного об’єму кровообігу. Серцевий індекс був високим у пацієнтів з усіма формами гострої дихальної недостатності на етапах дослідження d1, d3, d5, та поступово знижувався з моменту, коли пацієнт здатен був виконувати понад 50% роботи дихання самостійно і нормалізувався після вдалого відлучення від ШВЛ.
Встановлено, що рестриктивні порушення дихання у дітей супроводжувалися достовірним зниженням амплітуди рухів правого та лівого куполів діафрагми, зниженням фракції стоншення діафрагми впродовж перших трьох діб менше 30%, та зростанням швидкості скорочення діафрагми. При обструктивних порушеннях виявляли достовірне зменшення амплітуди рухів правого та лівого купола діафрагми, підвищення фракції стоншення лівого купола діафрагми та зростання швидкості скорочен
