Тимошенко С. В. Хірургічне лікування нестабільних переломів дистального метаепіфіза променевої кістки та їх наслідків

Дисертація присвячена актуальній проблемі покращення результатів лікування хворих з нестабільними переломами ДМЕПК та їх наслідками на основі розробки диференційованого підходу до тактики хірургічного лікування. Аналіз 5000 звернень в травматологічний пункт показав, що переломи ДМЕПК складають 4,88%, серед них 26,4% - нестабільні. У 116 хворих із нестабільними переломами (67), їх неправильними зрощеннями (40) та псевдоартрозами (9) проведена оцінка рентгенметричних показників репозиції, та функціональних результати за шкалами Mayo Wrist Score та DASH score. Біомеханічне моделювання перелому Колеса, показало, що первинне зміщення до тилу більше 28-31 градусів - нестабільне та призведе до втрати репозиції. При порівняння методів фіксації спицями, в АЗФ, традиційними накісними металоконструкціями та сучасними спеціалізованими металоконструкціями, виявило найкращі (p<0,05) результати у останніх. При тяжких та внутрішньосуглобових зміщеннях виконувалась тильна артротомія, накладання дистрактора. Розроблений диференційований алгоритмізований підхід в основі якого підбір оптимального хірургічного доступу, методу фіксації та типу фіксатора, оцінки необхідності кісткової пластики які приводяться у відповідність із ступенем та напрямком зміщення тощо, дозволяє швидко відновити основні функції кисті, та достовірно (p<0,001) покращити результати лікування. Низька рекомендацій достовірно покращила результати корекційних остеотомій. Доведено недоцільність операції невролізу у цих хворих з приводу компресійних нейропатій, - достатнім виявилась корекція осі кінцівки. Відмічено зниження рентгеностеоденситометричних показників в різних зонах зап'ястка, які поглиблюються при нестабільному остеосинтезі.