Нетяженко Н. В. Аспіринорезистентність у хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST.

Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності лікування хворих на ГКС без елевації сегмента ST з біохімічною аспіринорезистентністю. За даними обстеження 465 пацієнтів із гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST встановлено належність попереднього тривалого прийому аспірину не менше 6 останніх місяців до додаткових факторів ризику розвитку тяжких ішемічних "подій". Проаналізовано поширеність аспіринорезистентності серед хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST, які систематично приймали аспірин, та показана її асоціація зі збільшенням рівня госпітальної летальності, частоти нефатального (ре) інфаркту міокарда та сумарної частоти цих подій. Описано фактори, що збільшують ймовірність виникнення резистентності до аспірину (вік старше 50 років, жіноча стать, тривалий прийом аспірину більше 5 років, наявний в анамнезі інфаркт міокарду). Проведено порівняння значень показників агрегації тромбоцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом і з біохімічною аспіринорезистентністю та без неї. Розглянуто результат додавання клопідогрелю до терапії аспірином у резистентних до аспірину хворих.