Муризіна О. Ю. Вплив аналгезії на перебіг післятравматичного періоду при тяжкій сполученій торакальній травмі

На підставі поглибленого вивчення порушень обміну О2, легеневої вентиляції і біомеханіки дихання у 108 постраждалих із тяжкою сполученою торакальною травмою, доведена недостатність системної аналгезії в гострому і на початку раннього періодів ТХ для забезпечення відновлення резервів легеневої вентиляції. Системна аналгезія морфіном (72 год) та метамізолом ступенево знижувала біль, упродовж двох перших діб після травми не впливала на тяжкість гіпоксемії, зменшення якої починалося із 3 доби. Ступеневе зменшення стеновентиляторного ПД починалося із 5 доби та збігалося із поліпшенням бронхіальної прохідності. Збільшення резервів вентиляції починалося із 7 доби, проте вентиляторний функціональний резерв не відновлювався повністю до 18-21 доби спостереження. Скорочення тривалості застосування морфіну до 24 годин та заміна його на НПЗЗ або трамадол суттєво не впливало на динаміку післятравматичного періоду. Використання системної аналгезії ускладнювало перебіг післятравматичного періоду пневмонією (у 27-38 %) та плевритом (у 33-55 %), що у 16% призводило до летального кінця хвороби та збільшувало терміни лікування у стаціонарі до 21 ліжко-дня. Встановлено вплив торакальної паравертебральної блокади (ТПБ) на прискорене відновлювання обміну О2, поліпшення газообміну через легеневу мембрану і зменшення шунтування. ТПБ поліпшувала як стан вентиляції у цілому, так і бронхіальну прохідність, збільшувала функціональні резерви дихання та спроможність дрібних бронхів до санації. Нестабільність регуляторних систем із зниженням потужності спектру в усіх частотних доменах при всіх варіантах системної аналгезії тривала до 14 доби після травми. ТПБ забезпечувала зміцнення вегетативної регуляції із збереженням симпатовагального балансу, зменшувала до 3,5% летальність, запобігала післятравматичним пневмонії (до 3,5%) та плевриту (до 24 %), скорочуючи терміни лікування у стаціонарі до 18 ліжко-днів.