Сафронов Д. В. Порушення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту та методи їх корекції в комплексі хірургічного лікування абдомінальної травми

Дисертаційна робота присвячена вдосконалюванню діагностики, прогнозування й індивідуалізації тактики лікування хворих з абдомінальною травмою на підставі вивчення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту. На підставі обстеження 125 хворих з ізольованою або поєднаною абдомінальною травмою встановлено, що порушення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту виявляються у 78,4% потерпілих з абдомінальною травмою, у тому числі в 62,4% - декомпенсовані порушення моторно-евакуаторної функції. Їхня частота й тяжкість збільшуються за давністю, тяжкістю шоку, при травмі порожнистих органів з розвитком перитоніту, розривах печінки, травмі підшлункової залози й переломах кісток тазу. Установлено, що найбільш сильний статистично достовірний зв'язок зі станом моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту при надходженні мають тяжкість травми за шкалою ISS, тяжкість абдомінальної травми й наявність перитоніту. Менш значима, але також достовірна кореляція – з наявністю шоку й з гемоперитонеумом. Крім цього, виявлена сильна достовірна негативна кореляція стану моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту із вихідним рівнем внутрішньочеревного тиску, менш виражена, але також достовірна кореляція з величиною середнього артеріального тиску й перфузійного тиску в черевній порожнині. Розроблено метод оцінки стану моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту з індексом точності 92,1% і метод прогнозування моторно-евакуаторних порушень у потерпілих з абдомінальною травмою з індексом точності 87,2%. Запропоновано диференційовану тактику профілактики й лікування моторно-евакуаторних порушень, впровадження якої сприяло зниженню загальної частоти ускладнень, тривалості знаходження в стаціонарі, рівня летальності.