У дисертаційній роботі сформульовано, досліджено і вирішено наукове завдання з розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи стратегічного управління на підприємствах нафтогазового комплексу. На теоретичному рівні узагальнено підходи до стратегічного управління підприємствами, проведено класифікацію цілей. Узагальнено схему використання факторного аналізу в процесі реалізації стратегії. Визначено, що досягнення цілей проводиться у певних обмеженнях, які задаються самим підприємством (внутрішні) та тими, що впливають ззовні. На практичному рівні здійснено системно-структурний аналіз функціонування нафтогазових комплексів України, Ірану та інших країн. Досліджено ступінь впливу нафтогазової сфери на економічний розвиток. Результати дослідження за статистичними даними за період 48 років надали змогу зробити висновки стосовно того, що окремі періоди характеризується безпосереднім впливом і наслідками світової енергетичної кризи, яка безпосередньо пов'язана з діяльністю Міжнародного нафтового картелю та обмеженнями масштабів прямого іноземного інвестування підприємств галузі. Також доведено різницю у масштабах політико-економічного впливу на економіку країн великих підприємств нафтогазовидобувної сфери та підприємств, які здійснюють транспортування нафти та газу. Здійснено динамічний аналіз цін на продукцію нафтогазової промисловості з урахуванням середньозваженого значення курсу основних валют, що надало змогу отримувати результат з оцінкою взаємного впливу зміни курсу валют. Розглянуто залежність ціни на природний газ, яка корелює зі світовою ціною на нафту, як основу ціноутворення у сфері реалізації природного газу, де немає чіткого визначення поняття "світова ціна на газ" і де використовуються формули для розрахунку ціни, які є комерційною таємницею партнерів. Зазначене надало можливість стверджувати про те, що ринок природного газу є дерегульованим. У зв'язку з цим саме підходи стратегічного управління можуть визначати підприємницьку поведінку на газовому ринку з урахуванням, наприклад, маркерних цін чи методики зворотного розрахунку (net back). Запропоновано напрями удосконалення стратегічного управління на підприємствах нафтогазового комплексу, формулювання їх місії, виділення пріоритетних цілей, які закладаються в основу стратегії. І, у свою чергу, реалізація стратегій, досягнення цілей, виконання місії дозволяє виділити певні особливості стратегічного інструментарію: місія як основна ціль є об'єктом, якому приділяють увагу як працівники, так і акціонери підприємства; згуртування колективу в досягненні визначених цілей; формування усталеного образу (іміджу підприємства). На основі досліджень сформовано інтегральну модель взаємодії елементів стратегічного управління, яка об'єднує трикутник і тріаду та надає можливість описати п'ятиелементну модель стратегічного управління. Визначення конкретних цілей діяльності підприємства дозволяє перейти від загального формулювання місії до конкретних планів. Задана мета в системі стратегічного управління вміщує підцілі (бажані проміжні результати), для досягнення яких також потребуються певні ресурси. Для нафтогазової промисловості стратегічно важливі як короткострокові, так і довгострокові цілі. Таким чином, визначені цілі виступають як довгострокові (орієнтація на визначені обсяги надходжень від реалізації нафти та нафтопродуктів), так і короткостроковими (можливості регулювання ціни шляхом використання квот ОПЕК, управлінські рішення інших наднаціональних організацій). Розроблено методику оцінювання динаміки індексів економічного виміру країн, яка дозволяє, маючи додаткову інформацію, наприклад, динаміку цін на енергоносії, об'єми експорту тощо, визначити залежності, ступінь відповідності та тенденції розвитку ринків енергоносіїв для того чи іншого підприємства нафтогазового комплексу. Для цього використано дані таких міжнародних організацій, як The Heritage Foundation та World Economic Forum, що надають інформацію за такими індексами, як Index of Economic Freedom та Global Competitiveness Index. На основі отриманих результатів пропонується використовувати положення концепції сталого розвитку для розробки та реалізації стратегій ведення бізнесу для підприємств нафтогазового комплексу. Запропоновано метод комплексної багатовимірної порівняльної оцінки, що ґрунтується на виділені певної зони, яка дозволяє враховувати можливості варіації за незначного впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища на операційну діяльність підприємства. Такі варіації обмежуються зоною максимально можливих значень для показників стратегії-еталона. При цьому оптимальною можна вважати таку стратегію, яка має найменше числове значення оцінки за наведеною методикою, і, відповідно, яка мінімально відрізняється від стратегії-еталона. Отже, стратегічний аналіз підприємства дозволяє здійснити упереджені дії у процесі реалізації стратегії і подати результати за такими складовими: аналіз джерел формування ресурсного забезпечення; аналіз напрямів використання ресурсів.
