Кубашко А. В. Стан про- та антиоксидантної рівноваги у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (віддалений післяаварійний період)

На підставі проспективних та ретроспективних досліджень охарактеризовані особливості змін окисного гомеостазу в УЛНА на ЧАЕС у різні післяаварійні періоди впродовж 1992-2009 рр., що пов'язуються з важкістю радіаційного ураження та дозою опромінення. Виявлено ознаки гомеостатичних, білокмодифікуючих, мембрандестабілізуючих ефектів та зафіксовано зміни рівнів парамагнітних металопротеїнів крові обстежених осіб у віддаленому періоді після опромінення (2006-2009 рр.). Показано, що зі збільшенням радіаційного навантаження відбувається зниження функціональних резервів систем АО-захисту та порушення функціонування парамагнітних металопротеїнів на тлі активації білокмодифікуючих ефектів, що може сприяти погіршенню перебігу патологічних станів у цієї категорії постраждалих у віддалений термін після аварії на ЧАЕС. Досліджено, що зі збільшенням післяаварійних строків (з 1992 по 2009 рр.) в УЛНА на ЧАЕС, опромінених у дозі >0,25 Гр, спостерігається достовірне зниження загального функціонального стану АОС за рівнем інтегрального ФАОС на тлі посилення диспропорційного виходу первинних та проміжних продуктів ПОЛ, накопичення ліпідних та білкових похідних з карбонільними групами, перемикання АО-захисту на глутатіонпероксидазу; у дозі >1,00 Гр - зниження рівня еритроцитарного глутатіону; у дозі >2,00 Гр - пригнічення активності Zn/CuСОД еритроцитів крові та дискоординація роботи Zn/CuСОД та Е-КАТ, при цьому зниження їх активності не пов'язано із впливом вікового фактору. Отримані результати можуть бути використані у медичній практиці з метою оптимізації клініко-діагностичних та терапевтичних підходів у лікуванні осіб з хронічними захворюваннями, що асоціюються з вільнорадикальним окисленням.