Довгопола К. С. Особливості формування самоконтролю у сліпих молодших школярів

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі визначення труднощів формування самоконтролю у незрячих дітей молодшого шкільного віку та шляхів їх подолання (на матеріалі образотворчої діяльності).Проаналізовано загальну та спеціальну психологічну і педагогічну літературу, проект Державного стандарту освіти та навчальні програми з рельєфного малювання. Встановлено, що формування самоконтролю у сліпих учнів значно обтяжене сенсорною депривацією. Специфічність діяльності при порушеннях зорових функцій полягає, насамперед, у зміні сенсорного контролю. Візуальний контроль значно обмежений або зовсім відсутній, внаслідок його недостатності за рахунок компенсаційних процесів навички самоконтролю здійснюються з використанням збережених аналізаторів, найбільшої ваги при цьому набувають м'язове та тактильне відчуття. Тобто рука незрячого починає виконувати не тільки виконавчі функції, а й функції контролю. В дисертаційному дослідженні описано особливості здійснення самоконтролю графічних рухів за параметрами: швидкість, розмах і сила; випереджаючого, поопераційного і підсумкового видів самоконтролю та визначено чотири рівні сформованості самоконтролю (високий, середній, низький та нульовий). Визначено психологічні детермінанти самоконтролю у сліпих молодших, а саме: функціонування механізмів зворотного зв'язку, формування еталонів на різних психічних рівнях, вікові особливості, мотивація, рефлексія, індивідуальні особливості дітей. Детально розкрито методологічні засади та зміст методики формування та корекції самоконтролю у сліпих молодших школярів. Зміст методики охоплює формування та розвиток: мотивації та установки на самоконтроль; самоконтролю графічних рухів за параметрами швидкості, розмаху і сили; випереджаючого, процесуального і підсумкового видів самоконтролю, а також навичок самооцінювання; активного сприймання, уваги, пам'яті, мислення; активізацію психомоторики. Аналіз результатів застосування формувальної методики виявив наявність позитивних змін у ефективності здійснення образотворчої діяльності після експериментального навчання.