Харченко Є. В. Інтертекстуальність в українській музиці двадцятого століття: інтонація, жанр, стиль.

Дисертацію присвячено становленню та формуванню теорії інтертекстуальності у другій половині ХХ століття. Визначено, що інтертекстуальність - постмодерністська парадигма, у межах якої відбувається становлення художніх значеннєвих систем, прирощення смислів завдяки рефлективному перетворенню фактичного духовно-практичного досвіду людства в текстових артефактах. Інтертекстуальність у музичній парадигмі кінця ХХ століття охоплює всі рівні організації музичної композиції. Досліджено поняття інтертекст як структурно визначений смисловий орієнтир композиції, що виявляється через основні інформативні елементи форми - інтонацію, жанр та стиль. Проаналізовано творчість Б. Лятошинського та виведено теорію "інтонаційного словника" композитора, визначено три інтонаційні комплекси.