Ареф'єв В. В. Вибір хірургічної тактики при лікуванні посттравматичних трофічних виразок нижніх кінцівок

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0411U002321

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.03 - Хірургія

20-04-2011

Спеціалізована вчена рада

Д 11.559.01

Анотація

Об'єкт - ранові процеси, що проходять у хронічній посттравматичній виразці; мета - поліпшити результати лікування хворих з посттравматичними трофічними виразками нижніх кінцівок за рахунок розробки й впровадження нових методів діагностики та хірургічної тактики; методи - клінічні, морфологічні, мікробіологічні, інструментальні, статистичні; новизна - показано, що морфо-функціональні зміни, що розвиваються в тканинах посттравматичних виразок нижніх кінцівок,є універсальними і не залежать від етіологічних причин, локалізації, площі й глибини дефекту тканин; доведено, що мікробіологічна картина, цитоморфологічні та мікроціркуляорні зміни, що розвиваються в тканинах посттравматичних трофічних виразок у стадії хронічного запалення, носять універсальний характер і не залежать від етіології екзогенного агента, що ушкоджує; науково обґрунтована відмінність поверхневого та глибокого шарів посттравматичної трофічної виразки на підставі чого розроблені принципи й алгоритм хірургічного лікування хронічних посттравматичних трофічних виразок нижніх кінцівок, який дозволяє чітко визначити тактику хірургічного лікування посттравматичних трофічних виразок залежно від глибини виразкового процесу, його локалізації і площі ураження тканин; розроблена класифікація хронічних трофічних виразок нижніх кінцівок стосовно посттравматичних трофічних виразок, що поряд із глибиною ушкодження тканин враховує локалізацію і площу виразки та дозволяє обґрунтувати тактику хірургічного втручання; результати - використання в лікуванні хворих із хронічними посттравматичними виразками нижніх кінцівок розробленого алгоритму хірургічного лікування з ранньою хірургічною санацією виразкового дефекту й раннім пластичним закриттям ранового дефекту дозволило скоротити термін стаціонарного лікування у спеціалізованому відділенні на 4,9±1,7 діб (р?0,05) при візках ІІ ступеня, на 7,3±2,1 діб при виразках ІІІ ступеня (р?0,05) і на 9,8±1,9 діб при виразках IY ступеня (р?0,05), зменшити загальну тривалість стаціонарного лікування на 25,2±4,5 діб (р?0,0о01), 2 рази збільшити частоту повного приживлення аутодермотрансплантата, у 3,4 рази скоротити кількість повторних оперативних втручань та у 2 рази зменшити частоту рецидивів виразкового процесу; впроваджено - в лікувальну практику, у навчальний процес; галузь - медицина.

Файли

Схожі дисертації