Беш Д. І. Вплив стентування коронарних артерій та факторів ризику ішемічної хвороби серця на подальший перебіг захворювання

Об'єкт дослідження - ішемічна хвороба серця (ІХС) у пацієнтів, які підлягають проведенню стентування коронарних артерій (СКА). Мета - підвищити ефективність лікування і контролю за перебігом ІХС на підставі аналізу клініко-функціональних показників та оцінки якості життя пацієнтів до і після СКА. Методи - клінічні, лабораторні, інструментальні, соціологічні, статистичні. Новизна - вперше показано, що СКА у пацієнтів із ІХС дозволяє на тривалий час підвищити прихильність хворих до лікування; доведено, що найефективнішою є комплексна терапія ІХС, яка включає інтервенційне та медикаментозне лікування з обов'язковим залученням освітньої роботи з пацієнтами, членами їх сімей і постійним контролем за перебігом захворювання; встановлено, що проведення СКА у хворих з ішемічною хворобою серця дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження, покращити систолічну функцію лівого шлуночка, запобігти його дилатації, підвищити якість життя хворих; такий результат досягнуто без істотних змін функціонального стану нирок; встановлено, що у пацієнтів з дисліпідемією, артеріальною гіпертензією та постінфарктним кардіосклерозом лікування ІХС із застосуванням СКА сприяє суттєвому поліпшенню перебігу захворювання; на підставі ультраструктурного дослідження біопсійного та експрес-некропсійного матеріалу встановлено, що в ішемізованих ділянках міокарда наявні незмінені, оглушені та гіберновані кардіоміоцити, а також ділянки з їх апоптозом і некрозом. Результати - серед пацієнтів з ІХС, які підлягають проведенню СКА, найпоширенішими факторами ризику ІХС є артеріальна гіпертензія, обтяжена спадковість та контакт з ксенобіотиками; проведення СКА у пацієнтів з ІХС дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження, покращити фракцію викиду лівого шлуночка, якість життя та прихильність до лікування; СКА не впливає на функціональний стан нирок; у пацієнтів з факторами ризику ІХС (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія) та постінфарктним кардіосклерозом СКА сприяє суттєвому поліпшенню перебігу захворювання, що підтверджено динамікою показників толерантності до фізичного навантаження, покращанням систолічної функції лівого шлуночка та якості життя; найбільший приріст їх відбувається у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом; в ішемізованих ділянках міокарда наявні незмінені, оглушені й гіберновані кардіоміоцити, а також клітини з ознаками апоптозу і некрозу. Результати впроваджено у практику лікувальних закладів, науковий і навчально-методичний процес. Галузь - медицина.