Дисертацію присвячено покращенню результатів лікування хворих з асептичною нестабільністю ацетабулярного компонента ендопротеза куль-шового суглоба з дефектами кісткової тканини шляхом визначення причин виникнення дефектів, розробки ранньої неінвазивної діагностики нестабільності та визначення диференційованого підходу до ревізійного ендопротезування хворих з дефектами кісткового ложа. За результатами клініко-рентгенологічного дослідження 188 хворих з асептичним розхитуванням ацетабулярного компонента ендопротеза в середньому через 5,2±2,8 роки після ревізії визначено, що саме об'єм дефіциту кісткового ложа є підсумковою ознакою дефекту, призводить до міграції компонента та зворотньо корелює з його функцією. За результатами 106 функціональних досліджень визначено ранні сонографічні та рентгенденситометричні критерії діагностики асептичного розхитування компонентів ендопротеза. На основі морфологічного дослідження 68 біоптатів тканини навколо нестабільного компонента визначено наявність неспецифічного гранульоматозного запалення високого ступеня поширеності з щільною макрофагальною інфільтрацією, та макрофагально-гігантоклітинною реакцією чужорідних тіл. Виявлена пряма залежність між вираженістю запалення та кількістю коагуляційних ішемічних некрозів кісткової тканини, що призводить до появи дефектів кульшової западини. За результатом 112 мікробіологічних проб операційного матеріалу у хворих з асептичною нестабільністю первинного ендопротеза кульшового суглоба виявлено мікроорганізми в культурі у 43,5 %, мікроскопічно - у 65,2 % хворих. Контамінація мікроорганізмами невколопротезних тканин впливає на вираженість клінічної картини нестабільності та збільшує розмір дефектів кульшової западини, погіршує результати ревізійного протезування, що обумовлює доцільність застосування відповідної антибіотикопрофілактики ускладнень. Визначено критерій серологічної діагностики запальної реакції навколо нестабільного ендопротеза (концентрація С-РБ ? 24 мг/л та наявна позитивна реакція аглютинації з аутоштамами). За результатами математичного моделювання встановлено, що пору-шення позиції імплантування штучної западини призводить до зменшення площі її контакту з кістковим ложем, збільшує механічне напруження в кістковій тканині за межу її міцності (50 кГ/см2). Зміщення кута імплантації ревізійної западини більше 12о та зменшення площі контакту з ложем менше 62 % є біомеханічною передумовою дестабілізації ревізійного ендопротеза. Дефекти більші за 50 см3 без пластичного їх заміщення призводять до появи зон перевантаження та не дозволяють досягти фіксації ревізійного безцементного ацетабулярного компонента з натягом, press fit. При локалізації дефектів у проекції зони 2 за DeLee Charnley, "даху" западини, напруження досягає 270 кГ/см2. Використання цементного типу фіксації та кісткового цементу для пластики не зменшує напруження залишкової кістки. Результати ревізійного протезування простежені від 3 до 10 років, в середньому 5.2±2,8 роки. Диференційований підхід до ревізійного протезування хворих з дефектами кульшової западини дозволив отримати наступні результати: відмінні - 67 випадки (35,6 %), добрі - 84 (44,7 %), умовно задовільні - 33 (17,5 %) та незадовільні - 4 випадки (2 %). Відмінні та добрі результати досягнуті при використанні безцементного типу фіксації ревізійного компонента (90 %), імплантації в рекомендованій позиції ревізійного компонента, при його перекритті кісткою більше 70 %, повному заміщенні дефектів кістковопластичними матеріалами, з контактом трансплантата і материнського ложа більше 50 %, застосуванні додаткових опорних конструкцій. Саме ці методики є перспективними для ревізійного протезування. Порушення цих принципів призводить до ускладнень та незадовільних результатів. Терміни консолідації та перебудови трансплантатів залежать від об'єму використаного пластичного матеріалу та відсотка контакту трансплантату і мате-ринського ложа.
