Варзарь С. О. Хірургічне лікування переломів бічної кісточки з ушкодженнями міжгомілкового синдесмозу

Об'єкт: надп'ятково-гомілковий суглоб, переломи бічної кісточки з ушкодженнями міжгомілкового синдесмозу. Методи: клінічний, рентгенологічний, рентгенометричний, математичне моделювання методом кінцевих елементів, МРТ-дослідження, комп'ютерна томографія, лабораторний, експериментальний, статистичний. У роботі вперше на підставі систематизації рентгенометричних показників розроблено комплексну бальну рентгенометричну оцінку структурно-функціонального стану надп'ятково-гомілкового суглоба і міжгомілкового синдесмозу. Вперше з використанням комп'ютерно-томографічного дослідження визначено параметри рухливості в міжгомілковому зчленуванні на рівні міжгомілкового синдесмозу. Розроблено нові пристрої і методика хірургічної стабілізації у випадках переломів бічної кісточки з ушкодженням міжгомілкового синдесмозу зі збереженням триплощинної рухливості на рівні шарніра фіксатора. Біомеханічно і математично доведено більшу стійкість фіксатора гомілкових кісток до змінно-динамічних навантажень в системі "фіксатор - кістка" у порівнянні з використовуваною фіксацією кісток гомілки за методикою АО. Доведено, що виконання фіксації перелому бічної кісточки з ушкодженням міжгомілкового синдесмозу за допомогою розробленого пристрою зі збереженням фізіологічної рухливості на рівні дистального міжгомілкового зчленування є ефективним хірургічним втручанням. Розроблена бальна система рентгенометричних критеріїв оцінки стану надп'ятково-гомілкового суглоба і міжгомілкового синдесмозу дозволяє об'єктивно оцінити стан суглоба у випадках його ушкоджень і на етапах лікування. Запропоновані показання до виконання велико-малогомілкової фіксації у випадках переломів бічної кісточки з ушкодженнями міжгомілкового синдесмозу з використанням динамічного фіксатора можуть бути застосовані ортопедами-травматологами для визначення характеру і обсягу хірургічного втручання у хворих цієї групи. Розроблений пристрій для відновлення міжгомілкового синдесмозу, який враховує анатомічні і біомеханічні особливості цієї зони, дозволяє здійснити фіксацію кісток гомілки на рівні міжгомілкового синдесмозу із забезпеченням оптимальної амплітуди рухів у трьох площинах, що дозволяє здійснити раннє дозоване навантаження на оперовану кінцівку. Розроблений пристрій для створення оптимальних параметрів міжгомілкового діастаза за міжгомілкової фіксації кісток на рівні синдесмозу значно зменшує ризик виникнення тугорухливості у цій зоні і розвитку синостозу. В зв'язку з відсутністю необхідності видалення фіксувального динамічного гвинта у разі повного осьового навантаження на оперовану кінцівку знижується ймовірність можливих післяопераційних ускладнень та зменшується перебування хворого у стаціонарі в середньому на 12-15 діб. Запропонована комплексна методика лікування пацієнтів з травматичними переломами бічної кісточки і ушкодженнями міжгомілкового синдесмозу із застосуванням розроблених пристроїв сприяє більш ранньому відновленню нервово-м'язових структур кінцівки і, як наслідок, профілактиці виникнення контрактур у надп'ятково-гомілковому суглобі і суглобах стопи, що підвищує ефективність лікування пацієнтів і поліпшує якість їх життя. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в клінічну практику у відділі балетної та спортивної травми ДУ "Інститут травматології та ортопедії АМН України", травматологічному відділенні Київської обласної клінічної лікарні, відділеннях травматології та ортопедії № 1, 2, 3 комунального підприємства "Міська клінічна лікарня №11", а також у науково-педагогічний процес і лікувальну роботу на кафедрі травматології та ортопедії Одеського Національного медичного університету МОЗ України. Травматологія та ортопедія.