Янюк Б. М. Рефлексії покаяння в музичному мистецтві останньої третини ХХ століття.

Дисертацію присвячено концептуалізації покаяння в музичному мистецтві останньої третини ХХ ст. Цей феномен розглядається не тільки як ідея, тема твору, а й як психо-емоційний процес, який може бути відтворений музичними засобами. Покаяння, розглянуте в дискурсі теологічної, культурологічної та психологічної антропології, – це складний двоетапний процес, що об’єднує граничні стани (in extremis): плач, страждання, біль, epitimion – з одного боку, і блаженну радість, умиротворення, paraklesis (втішення) – з другого. Виведено дві моделі покаянного твору: покаяння-дія та покаяння-післядія. Відносно двох типів втілення покаяння проаналізовано твори композиторів К. Пендерецького, Д. Шостаковича, А. Шнітке, А. Пярта, І. Карабиця, Є. Станковича та І. Щербакова. У ході аналізу заторкуються питання стильових особливостей втілення цього процесу, а також деякі особливості етнічних характеристик музики покаяння. Крім того, випливають питання емпатії, сугестії та інших комунікативних моделей в системі «текст-реципієнт».