Сенчук І. А. Міфопоетика Вільяма Б.Єйтса

Дисертація є системним дослідженням творчості ірландського англомовного письменника, лауреата Нобелівської премії 1923 р. Вільяма Б. Єйтса (1865-1939) з перспективи художньої реконструкції і втілення міфологічних мотивів та образів у його поетиці. На основі міфокритичної методології, що ґрунтується на концепціях К.Ґ. Юнґа, Дж. Кемпбела, М. Еліаде, Н. Фрая, Дж. Фрейзера та ін., в роботі вивчено закономірності введення та функціонування архаїко-міфологічних елементів на рівні сюжетно-структурної організації, оповідної моделі та образної системи його творів. Розглянуто механізми впливу міфо-фольклорної традиції на формування тематики, системи стійких символів та мотивів у художній творчості митця, досліджено його есеїстику і трактат "Візія". Комплексний підхід до вивчення доробку Єйтса доводить, що на всіх етапах творчої еволюції він звертається до міфу як універсальної системи символів, засобу розбудови художнього світу та вияву глибинної природи людської психології. Використання універсальних міфологічних елементів з метою входження у вимір сакрального часу для виявлення онтологічних законів людського буття, структурування тексту за допомогою бінарних опозицій, циклічний принцип організації сюжету та реалізована через ідею театру масок концепція безособовості слугують основними принципами міфомоделювання для ірландського митця.