Сатаєва Т. П. Експериментально-морфологічна оцінка єдиної нирки, що залишилася після нефректомії, в умовах алкогольної інтоксикації з наступною корекцією

Дисертаційна робота присвячена актуальній темі - вивченню особливостей морфо-функціонального стану нирки щурів, що залишилася після нефректомії, в динаміці при хронічній алкогольній інтоксикації, в умовах антиоксидантної та імуномоделюючої корекції. Були використані нирки 194 безпородні тримісячні білі щури (самці і самки) масою 160-200 г, які були розподілені на наступні групи: 1 група – інтактні тварини, 2 група – щури з єдиною ниркою на різних термінах спостереження: 1 добу, 2 тижні, 3 тижні, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці. 3 група – щури з єдиною ниркою в умовах хронічної алкогольної інтоксикації 40% етанолом, яким вводили розчин етанолу в кількості 0,015 мл 96% етанолу на 1 грам маси на різних термінах спостереження. 4 група – щури з єдиною ниркою, яким через зонд вводили концентрат поліфенолів «Еноант» в дозі 0,25 мл на кілограм маси в аналогічні терміни спостереження. 5 група – щури з єдиною ниркою в умовах імунокорекції комплексом препаратів «Ербісол» і «Екстра Ербісол», які вводилися внутрішньом’язово з розрахунку 0,03 мл на 1 г маси тіла в строки 1 добу і протягом 22 діб після операції. 6 група – щури з єдиною ниркою після моделювання двомісячної алкогольної інтоксикації, які перебували без корекції протягом 22-х діб. 7 група – щури з єдиною ниркою, яким після 60-денної алкоголізації вводили протягом 22 діб антиоксидант. 8 група – щури з єдиною ниркою, яким після 60-денної алкоголізації проводили імунокорекцію шляхом внутрішньом’язового введення імуномодуляторів. Виявлено малу оборотність алкогольної нефропатії. За допомогою гістохімічного аналізу встановлено роль макрофагів CD68+ у активації фібробластів і міофібробластів, кількість яких збільшується після хронічної алкогольної інтоксикації. На тлі імунокорекції спостерігається збільшення кількості макрофагів з фенотипом М2 (СD163+), що стимулює проліферацію епітеліоцитів.