Білоус З. О. Дисфункція ендотелію та варіабельність серцевого ритму у хворих на стабільну стенокардію з різною частотою серцевих скорочень та методи її корекції

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0412U006951

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.11 - Кардіологія

20-12-2012

Спеціалізована вчена рада

Д 35.600.05

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Анотація

1. Об'єкт дослідження - хворі на стабільну стенокардію (CC) ІІ-ІІІ функціональних класів (ФК). Мета - підвищити ефективність лікування хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ функціональних класів на основі вивчення ендотеліальної функції, показників ліпідного спектра крові та варіабельності серцевого ритму при різних значеннях ЧСС. Методи - клінічні, лабораторі, інструментальні, статистичні. Новизна - вперше проведена порівняльна оцінка функціонального стану ендотелію у хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ ФК в залежності від рівня ЧСС. Встановлено, що зростання ЧСС супроводжується посиленням ендотеліальної дисфункції у хворих на стабільну стенокардію, проявом якої є підвищення концентрації ендотеліну-1 і фактора Віллєбранда, що підтверджується позитивним кореляційним зв'язком між цими показниками і величиною серцевих скорочень. Зростання ЧСС у хворих на стабільну стенокардію супроводжується суттєвим погіршенням ліпідного обміну і особливо вираженим наростанням ознак атерогенної дисліпідемії при ЧСС>80 уд/хв. Зниження загальної варіабельності серцевого ритму характерне для всіх хворих на стабільну стенокардію незалежно від величини ЧСС, хоча найбільше проявляється зі зростанням ЧСС. У пацієнтів зі стабільною стенокардією та ЧСС<60 уд/хв. переважає симпатична ланка ВНС та висока частка хвиль ультранизької частоти. Найбільш виражена вегетативна дисфункція у пацієнтів з ЧСС>80 уд/хв. Доведено, що комплексна терапія із застосуванням інгібітора If-каналів синусового вузла (івабрадину) в лікуванні хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ ФК більшою мірою зменшує прояви ендотеліальної дисфункції у вигляді зниження рівня ендотеліну-1 та фактора Віллєбранда, посилює активність парасимпатичної та знижує симпатичну складову ВНС, призводить до зменшення проявів стенокардії та підвищення якості життя цієї категорії хворих. Результати впроваджено у практику лікувальних закладів, науковий і навчально-методичний процес. Галузь - медицина.

Файли

Схожі дисертації

0524U000129

Рековець Оксана Леонідівна

Клініко-патогенетичне обгрунтування індивідуалізованих діагностичних підходів та лікувальних програм при резистентній артеріальній гіпертензії

0523U100016

Масловський Валентин Юрійович

Прогностичне значення різних клініко-інструментальних маркерів і варіантів базової терапії для оцінки якості життя і характеру перебігу інфаркту міокарда без елевації сегменту ST

0421U103208

Ковбаснюк Юрій Васильович

Структурно-функціональний стан міокарда та особливості плазмового гемостазу в пацієнтів з фібриляцією передсердь і різним індексом маси тіла

0821U101742

Танська Ольга Олександрівна

Критерії відбору пацієнтів для включення в лист очікування на трансплантацію серця

0821U101115

Кутя Інна Миколаївна

Патогенетичне та прогностичне значення васкулоендотеліального фактора росту–А при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегменту ST