Григорук В. В. Лікувальна тактика при суміжних та контралатеральних переломах кісток нижніх кінцівок

Об'єкт: суміжні та контралатеральні переломи довгих кісток нижніх кінцівок. Мета: покращення результатів лікування постраждалих з суміжними та контралатеральними переломами кісток нижніх кінцівок шляхом біомеханічного обґрунтування оптимальних методів остеосинтезу та розробки науково-обгрунтованого алгоритму лікувальної тактики. Методи: клінічний, рентгенологічний, математичне моделювання методом кінцевих елементів біомеханічної моделі переломів кісток нижньої кінцівки, статистичний. Уперше на підставі математичного моделювання біомеханічної моделі у разі суміжних та контралатеральних переломів нижньої кінцівки вивчений розподіл напруг у кістковій тканині залежно від локалізації перелому та методу остеосинтезу. При цьому встановлено, що найбільш нестабільним є перелом верхньої третини стегнової кістки та переломи нижньої третини кісток гомілки. Найбільша стабільність у системі "імплантат-кістка" для переломів стегнової та великогомілкової кісток досягається шляхом застосування блокованих інтрамедулярних стрижнів; за неможливості виконання остеосинтезу переломів останніми для переломів середньої та верхньої третини стегнової кістки застосовували накістковий остеосинтез, для переломів нижньої третини стегнової та великогомілкової кістки - апарат на спицевій основі за Ілізаровим. Уперше науково обґрунтований та розроблений алгоритм лікувальних заходів стосовно хворих із суміжними та контралатеральними переломами довгих кісток нижніх кінцівок (патент України № 57016), що передбачає етапність надання допомоги хворим з суміжними та контралатеральними переломами кісток нижніх кінцівок залежно від оцінки важкості отриманої травми за шкалою прогнозів летальних наслідків ISS та часу надходження до стаціонару, що дозволило підвищити ефективність лікування діафізарних переломів суміжних та контралатеральних переломів довгих кісток нижніх кінцівок, значно знизити число дисрегенерації та підвищити якість життя хворих з цією патологією. Розроблена методика проста у виконанні, широко доступна не тільки для спеціалізованих травматологічних клінік, але і для загальних хірургічних стаціонарів. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в клінічну практику КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня - Центр екстреної допомоги та медицини катастроф", КЗОЗ "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мєщанінова" м. Харків, Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Київ; у навчальний процес на кафедрі травматології та ортопедії Харківського національного медичного університету МОЗ України та анестезіології, травматології та екстремальної медичної допомоги Навчально-наукового інституту післядипломної освіти Харківського національного медичного університету МОЗ України. Травматологія та ортопедія.