Пустовойт К. Б. Роль диспластичних деформацій кісткових компонентів колінного суглоба у формуванні гонартрозу, прогноз його розвитку.

Об'єкт: диспластичні деформації кісткових компонентів колінного суглоба, диспластичні синдроми та гонартроз. Мета: обґрунтувати роль диспластичних деформацій кісткових компонентів (особливо дистального кінця стегнової кістки) в розвитку гонартрозу та розробити його прогностичну модель. Методи: концептуальне моделювання, графоаналітичне і математичне моделювання, рентгенометричний та статистичний методи. Уперше розроблена і обґрунтована концептуальна модель розвитку артрозних змін у суглобі, пов'язаних зі змінами в його будові, та, як наслідок, з порушенням навантаження за помірним та миттєвим сценаріями. Уперше розроблені математичні моделі колінного суглоба (в положенні згинання та розгинання) в умовах диспластичних деформацій кісткових компонентів суглоба у фасній (прямій) та профільній (боковій) його проекціях та надані з математичною вірогідністю напружено-динамічні характеристики кістковим компонентам колінного суглоба. Отримані нові знання про розподіл внутрішніх напружень у колінному суглобі в положенні згинання та розгинання в разі диспластичних деформацій. Уперше проведено ретроспективний рентгенометричний аналіз кісткових деформацій колінного суглоба за умов різних диспластичних синдромів у пацієнтів різного віку на всіх стадіях розвитку гонартрозу. Розроблено новий рентгенометричний діагностичний показник - індекс патології колінного суглоба (патент на корисну модель України № 70946), який поєднує параметри, що характеризують висоту стояння наколінка, і параметри, що характеризують форму виростка стегнової кістки. Уперше за допомогою розроблених рентгенометричних критеріїв і результатів їх аналізу отримані характеристики диспластичних деформацій колінного суглоба у хворих різних вікових груп на всіх стадіях гонартрозу. Отримані нові знання про особливості анатомічної будови колінного суглоба, а саме виявлена математична залежність стадії артрозу від анатомічних параметрів колінного суглоба. З'ясована роль кожної кісткової структури колінного суглоба у формуванні диспластичного гонартрозу, що спрощує діагностичний пошук цієї патології у хворих різних вікових груп на всіх стадіях гонартрозу. Розроблені математичні моделі колінного суглоба (в положенні згинання та розгинання) в сагітальній та фронтальній площинах, що мають різні форми виростків стегнової кістки та відрізняються висотою стояння наколінка, можуть бути використані або доповнені в подальших наукових дослідженнях напружено-деформованого стану колінного суглоба. Використання рентгенометричних параметрів колінного суглоба та прогностичної моделі діагностики диспластичного гонартрозу покращить діагностику, своєчасне лікування та його ранню профілактику з загальною точністю прогнозу стадії артрозу біля 97 %. Застосування індексу патології в рентгенометричній діагностиці диспластичних деформацій колінного суглоба дозволяє вірно обрати тактику планування хірургічного лікування хворих з цією патологією. Результати досліджень впроваджено в клінічну практику ДУ "Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України", КЗОЗ "Харківська обласна клінічна травматологічна лікарня" та в учбовий процес кафедри травматології та ортопедії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. Травматологія та ортопедія.