Семікозов А. А. Мандоліна у західноєвропейській музичній культурі XVIII століття в аспекті взаємодії оперної та інструментальної музики (на прикладі концертів А. Вівальді і Дж. Паїзієлло)

У роботі досліджуються еволюція мандолінного мистецтва у західноєвропейській професійній музичній традиції XIV - XVIII ст. і впливи тенденцій оперної та інструментальної музики у мандолінному мистецтві доби Просвітництва. На підставі хронологічно вибудуваної паралелі шляхів конструктивних перетворень інструментів мандолінного сімейства і жанрової динаміки їх репертуару, мандолінні концерти А. Вівальді і Дж. Паїзієлло репрезентовані як закономірний етап історичної інструментальної практики, у яких виявлені впливи тенденцій оперної та інструментальної музики XVIII ст. Оскільки численні аспекти західноєвропейської історії мандоліни до сьогодення залишаються периферійними для академічного музикознавства, визначення місця мандоліни і її сімейства у професійній камерно-інструментальній та музично-театральній практиці Західної Європи та залучення мандолінних концертів А. Вівальді і Дж. Паїзієлло до контексту процесів взаємовпливу оперної та інструментальної музики XVIII ст., вбачається наочним і закономірним. У дисертації обґрунтовується необхідність якісно нового підходу до дослідження історії мандолінного мистецтва, який надає можливість виявити соціокультурний ареал побутування мандоліни і інструментів її сімейства, визначити спадкоємні традиції їх використання у професійній музично-художній сфері XIV - XVIII ст. та представити мандолінні опуси А. Вівальді і Дж. Паїзієлло як найважливіші етапи професійної мандолінної практики XVIII ст.