Парай А. Є. Хірургічне лікування пролежнів у хворих зі стійкою втратою рухових функцій

Дисертацію присвячено питанням лікування пролежнів, що ускладнюють стійку втрату рухових функцій у хворих, що перенесли спинальну травму. У роботі розвивається новий напрямок в підготовці пролежнів до пластичного закриття, заснований на поєднаному застосуванні локальної озонотерапії і ультразвукової кавітації, і універсальному підході до хірургічного лікування. Показано, що при використанні поєднання локальної озонотерапії і ультразвукової кавітації значно посилюються процеси регенерації, відторгнення тканин, що омертвіли, потенціюються краєва епітелізація і зростання і дозрівання грануляційної тканини. Це знаходить віддзеркалення в інтенсифікації клінічних показників перебігу ранового процесу і інтегральних показниках: швидкості епітелізації (5,06±0,36%/добу в основній групі проти 3,12±0,7%/добу в контрольній групі) і зниженні середнього післяопераційного ліжко-дня (12,3±1,6 днів проти 21,1±2,2 дня відповідно). Хірургічне втручання при пролежнях складається з 2 етапів: некректомії і пластики шкірного дефекту. Некректомія в деяких випадках поєднується з пластикою у вигляді одномоментної операції. Кожен з методів має свої показання при пролежнях різної локалізації і різних розмірів. Показано, що обов'язковим елементом операції при пролежнях слід вважати видалення/резекцію прилеглої кістки. За наслідками дослідження нами сформовано концептуальну модель (алгоритм) лікування пролежнів.