Корнацький Ю. В. Клініко-інструментальна, лабораторна характеристика синдрому гострої серцевої недостатності у хворих на інфаркт міокарда зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка та визначення факторів ризику розвитку ускладнень при тривалому спостереженні.

У дисертаційній роботі наведено вирішення актуального наукового завдання кардіології - за допомогою комплексу клініко-інструментальних та лабораторних досліджень визначено характеристики синдрому гострої серцевої недостатності (ГСН) у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка (ЛШ). Виявлено, що хворі з ГСН характеризуються старшим віком, переважно передньо-боковою локалізацією ГІМ, частішим розвитком структурно-функціональних ускладнень в госпітальному періоді, стійким рестриктивним профілем гемодинаміки та частішим настанням несприятливих віддалених наслідків. У хворих із пізньою/персистуючою ГСН відмічається збільшення електричної негомогенності деполяризації міокарда шлуночків, порушення вегетативної регуляції ритму. У хворих з ГСН реєструється більший розмір некрозу міокарда, вищі показники глікемії, активація прозапальних процесів та нижчий рівень гемоглобіну і кліренсу креатиніну у порівнянні з хворими без ГСН. У хворих з ГСН показники ШКФ корелюють із рівнем фактору некрозу пухлини-? та фактором росту ендотелію судин. Встановлено, що у хворих з ознаками ГСН на першу добу ГІМ основними незалежними фактори ризику (ФР) розвитку серцево-судинної смерті (ССС) протягом 3 років є складові механізму ремоделювання серця та прогресування СН. Також незалежним маркером ризику ССС та повторного ІМ протягом трьох років є електрична негомогенність міокарда: наявність пізніх потенціалів шлуночків на десяту добу ГІМ (СР 13,29) і підвищення дисперсії JTсD > 100 mc (СШ = 9,73).