Карпляк В. М. Клініко-патогенетичне обґрунтування ефективності метаболічної терапії у хворих на ішемічну хворобу серця.

Робота присвячена вивченню особливостей клінічного перебігу ІХС, ліпідного спектру крові, С-реактивного протеїну, системи зсідання крові та варіабельності серцевого ритму при комплексному лікуванні нестабільної та стабільної стенокардії з використанням метаболічного засобу мексикору. Обстежено 132 хворих. У процесі дослідження в хворих на стенокардію виявлено диліпідемію, більше виражену при НС. При поступленні до стаціонару у хворих з НС підвищення рівня маркера системного запалення СРП у 4,7 рази (p<0,001) перевищило показник здорових осіб. Застосування мексикору на фоні загальноприйнятої терапії покращує клінічні результати лікування хворих на ІХС, кількість ангінозних приступів при СС зменшується на 14 день лікування на 39,6% (p<0,001) та на 32,1% (p<0,01) через місяць після виписки хворого зі стаціонару. Лікувальний засіб мексикор сприяє нормалізації ліпідограми, показників С-реактивного протеїну, системи зсідання крові та варіабельності серцевого ритму. Мексикор з цитопротекторною дією рекомендується для застосування у хворих на ІХС, особливо при гострих її формах, зокрема при нестабільній стенокардії, для попередження ускладнень і покращення прогнозу захворювання.